Головний зміст

IMG 1962

7 лютого 2020 року відбувся спільний круглий стіл Асоціації слідчих суддів України та Громадського центру правосуддя Одеської області.

Предметом обговорення стала проблематика самопредставництва юридичних осіб публічного та приватного права у судових процесах.

 

Як відомо, з 1 січня 2020 року набрав чинності Закон України 390-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення".

За нормами Закону юридична особа може брати участь у судовій справі через члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до трудового договору (контракту).

Однак судова практика з цього питання неоднозначна.

Експерт Громадського центру правосуддя адвокат, суддя у відставці Наталя Коротаєва дослідила проблему само представництва юридичних осіб в контексті конституційних положень. Зокрема, з прийняттям вищезазначеного Закону, зміни до ст. 131-2 Конституції України (якою передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді) не вносилися. П. 16-1 Перехідних положень Конституції України, яким впроваджено «адвокатську монополію» так само залишився без змін.

Велика Палата ВС, розглядаючи 21 січня питання про допуск у процес представників Вищої ради правосуддя, прийняла рішення допустити юристів ВРП до розгляду справ за її участю на підставі наданих представником ВРП копій положень про Секретаріат ВРП та відповідний відділ Ради правосуддя, а також на підставі наданої представником ВРП посадової інструкції, яка містить відповідний обсяг його повноважень.

Тобто мова йде про можливість самопредставництва суб’єкта владних повноважень в суді без участі адвокатів, що й було зазначено у відповідних документах ВРП.

Однак 30-31 січня різні колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відмовили у допусках до судового процесу представникам Вищої ради правосуддя, які вважали, що можуть представлять ВРП у порядку самопредставництва.

Однак після внутрішніх дискусій судді КЦС ВС та КГС ВС все ж вирішили підтримати позицію Великої Палати ВС та вже допускають до судового процесу представників державних органів у порядку самопредставництва, тобто юристів без статусу адвокатів.

Судам загальної юрисдикції вже надійшло роз’яснення про те, що «допуск уповноважених осіб органів державної влади чи місцевого самоврядування до участі у справі та можливість вчинення ними процесуальних дій в порядку самопредставництва можливий у випадку визначення їх прав діяти від імені органу державної влади чи місцевого самоврядування у відповідному документі, що визначає їх правовий статус (закон, положеннях про орган, структурний підрозділ, трудовий договір (контракт), посадова інструкція тощо)». Аналогічний, підхід, як зазначив КЦС ВС, слід застосовувати і до самопредставництва юридичних осіб.

Однак такі роз’яснення не мають юридичної сили, не змінюють та не скасовують відповідної правової  норми.

Експерт Громадського центру правосуддя Ілля Бут висловив тезу про те, що положення процесуальних кодексів про те, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника слід розуміти наступним чином.

По-перше, даною нормою чітко встановлюється відмінність між само представництвом та представництвом.

По-друге, різниться і коло осіб, які можуть виступати у якості представників чи брати участь у справі у якості само представника. Так, самопредставником може бути керівник, член виконавчого органу, інша уповноважена особа. Натомість представником юрособи може бути лише адвокат.

По-треті, перелік документів, що підтверджують повноваження, різниться. Для самопредставника це - закон, статут, положення, трудовий договір (контракт). Для представника-адвоката – документами на підтвердження повноважень є довіреність або ордер. Отже, не може допущений до судового розгляду само представник, який на підтвердження своїх повноважень надає довіреність, адже цим документом можуть бути підтверджені повноваження лише адвоката.

Судді-члени Громадської організації «Асоціація слідчих суддів України» так само звернули увагу на неоднорідність судової практики, та висловили готовність впродовж тижня врахувати у власній діяльності висновки, висловлені за результатами проведеного круглого столу.