Якщо особу, яку підозрюють у вчиненні адміністративного правопорушення, встановлено, то її утримання в поліцейському автомобілі під час оформлення правопорушення може суперечити Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Зельч проти Латвії» (№ 65367/16), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

Співробітники поліції затримали та помістили Рінгольда Зельча в свій автомобіль. Вони склали протокол про адміністративне затримання та два протоколи про адміністративні правопорушення, один – за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, інший – за ДТП. Зельч не погодився з протоколами про правопорушення і вказав в письмовому протоколі, що в той момент за  кермом знаходилася його дружина. Він був звільнений з поліцейського автомобіля після близько двох годин утримання.

Районний суд визнав особу винною у правопорушенні і призначив покарання у вигляді адміністративного затримання, штрафу та забороні керування транспортним засобом на два роки. Суд виніс таке рішення після заслуховування обвинуваченого, його дружини, співробітників поліції і потерпілих, чий транспортний засіб яких був вдарений.

Зельч подав апеляцію. Він стверджував, що його затримали безпідставно, оскільки на місці події були складені протоколи про адміністративні правопорушення, його нікуди не відвозили, його особа була встановлена. Його помістили в автомобіль поліції без права виходити з нього або спілкуватися з іншими. Він також стверджував, що свідчення іншого подружжя та співробітників поліції були недопустимими. Але обласний суд підтримав рішення суду першої інстанції, відхиливши твердження про порушення процедури співробітниками поліції.

Зельч звернувся до Європейського суду з прав людини. Він скаржився на те, що його адміністративне затримання в поліцейському автомобілі було незаконним і суперечило статті 5 §1 (право на свободу та особисту недоторканність)Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Він також стверджував про порушення статті 6 §1 та 3 (d) (право на справедливий судовий розгляд та право на присутність та допит свідків) Конвенції, оскільки, зокрема, він не мав можливості вдруге допитати співробітників поліції.

Суд у Страсбурзі погодився з тим, що мало місце порушення статті 5§1, але відхилив претензії за ст. 6 Конвенції. При цьому ЄСПЛ постановив, що виявлення порушення складало достатню справедливу сатисфакцію щодо будь-якої моральної шкоди, завданої заявнику.