Головний зміст

european court human rights oeТе, як держава розрахувала компенсацію за майно, вилучене для будівництва доріг, є порушенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Тепер постраждалі громадяни можуть відновити провадження в національному суді.

 

 

 

Рішення про це ухвалив ЄСПЛ у справі «Костов і інші проти Болгарії» (заяви № 66581/12 і 25054/15), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

У Недялка Костова та ще двох громадян Болгарії вилучили землі для будівництва перехрестя на автомагістралі та кільцевої дороги навколо міста. Ім було присуджено компенсацію у розмірі 11 та 43 євроценти за квадратний метр ділянок. Ті відкрили судові провадження з перегляду рішень. Вони скаржилися на те, що компенсація була занадто низькою і порушувала національне законодавство, яке у випадку експропріації передбачало присудження компенсації, еквівалентної ринковій вартості майна.

Під час провадження у судах було визначено інші суми ( 115 та 13 євро за квадратний метр). Однак згодом верховний суд вирішив, що для встановлення ринкової вартості використання одного прикладу для порівняння було недостатньо. І розмір компенсації повинен мав розраховуватися на основі формули уряду, викладеної в регламенті відповідно до національного законодавства, що призвело до присудження сум компенсації під час експропріації.

Тоді Костов та інші звернулися до ЄСПЛ. Посилаючись на ст. 1 Протоколу № 1 (захист власності) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вони скаржилися на те, що присуджена їм компенсація не мала жодного відношення до ринкової вартості їх земель.

У Страсбурзі вирішували питання під кутом визначення, чи органи влади встановили справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та вимогою захисту прав заявників. Згідно з національним законодавством власники експропрійованого майна повинні були отримати «еквівалентну компенсацію, яка, на думку національного конституційного суду, означала «ринкову вартість, яку власник міг би отримати, якщо б майно було продане на вільному ринку». Через відсутність порівнянного майна компенсація заявників була встановлена  згідно з Регламентом.

Було відомо, що існували великі розбіжності між вартістю, яка вказувала на ринкові ціни та фактично присудженою компенсацією. І верховний суд ніколи не розглядав питання таких розбіжностей в значенні індивідуальних характерних рис майна заявників.

Суд також визнав невідповідними дві обставини, на які покладався уряд: відносно низька ціна, яку перший заявник заплатив за свою землю раніше, і низький дохід, який другий та третій заявники отримали від своїх ділянок до експропріації. Суд зазначив, що правила, які стосуються розрахунку «еквівалентної» компенсації, що вимагається національним законодавством, не посилаються на жодні подібні фактори.

Отже застосування Регламенту, не призвело до присудження компенсації, яка  була обґрунтовано пов’язана з вартістю землі заявників. Експропріація наклала на заявників непропорційний та надмірний тягар порушуючи справедливий баланс. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу №1.

У ЄСПЛ не змогли оцінити суму відшкодування матеріальних збитків, належне першому заявникові через недоліки в національному процесі оцінки вартості. Таким чином, він встановив, що відновлення національного провадження буде відповідним засобом для виправлення порушення прав заявника.

Інші заявники, хоча й не подали жодної конкретної або представленої в кількісній формі вимоги відшкодування матеріальної шкоди, також отримали можливість вимагати відновлення провадження і повторного оцінювання їх компенсації.