КАС ВС залишив позовну заяву без розгляду через неявку позивача та її представника на судове засідання.

Велика Палата Верховного Суду розглянула в порядку письмового провадження справу  № 9901/11/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа — Вища рада правосуддя, про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2020 року.

Обставини справи

4 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою, у якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі ? ВККС, Комісія) від 05 листопада 2018 року № 1936/ко-18, яким їй відмовлено в перегляді рішення Комісії від 17 травня 2018 року № 108-зп-18 щодо результатів виконаного практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 21 грудня 2018 року, яким визначено результати кваліфікаційного оцінювання 35 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та вирішувалось питання допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді ? «Дослідження досьє та проведення співбесіди», у частині визначення її такою, що не відповідає займаній посаді/не складено іспит, та внесено до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання з рекомендацією про звільнення з посади;
- зобов`язати Комісію переглянути рішення щодо результатів виконаного нею практичного завдання.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржуване рішення ВККС, яким їй відмовлено в перегляді рішення від 17 травня 2018 року № 108-зп-18 щодо результатів виконаного практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, прийнято з порушенням вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 19 Конституції України.

Позивачка вважає, що необґрунтована відмова в перегляді рішення ВККС від 17 травня 2018 року № 108-зп-18 призвела до того, що 21 грудня 2018 року Комісія передчасно та протиправно прийняла рішення, яким її визнано такою, що не відповідає займаній посаді, та рекомендовано Вищій раді правосуддя звільнити її із займаної посади.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 08 січня 2019 року залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху як таку, що подана поза межами строку звернення до суду й без заяви про його поновлення, та встановив позивачці для усунення недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали.

25 січня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з позовом з посиланням на те, що про існування оскаржуваного рішення ВККС від 05 листопада 2018 року дізналася після надходження супровідного листа ВККС від 06 грудня 2018 року. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 січня 2019 року відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2020 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 далі - КАС України.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка та її представник повторно не прибули в судове засідання. При цьому суд зазначає, що позивачка та її представник були поінформовані про призначені судові засідання у справі та про рух справи, що прослідковується з поданих від позивачки та її представника заяв та клопотань напередодні призначених судових засідань, але не з`являлись з невідомих суду причин та без надання заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд дійшов висновку, що неявка позивачки/її представника перешкоджає розгляду справи відповідно до частини п`ятої статті 205 КАС України. А зазначене позбавляє суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для її розгляду.

Оцінка Великої Палати Верховного Суду

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 205 КАС України. Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише в разі повторної неявки.

Наведена норма кореспондується із закріпленим у пункті 4 частини першої статті 240 КАС України правилом, за яким позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи в судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

 Згідно із частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання цими правами не допускається.

Частиною другою статті 131 КАС України встановлено, що учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд. 

 Позивачка та її представник неодноразово не з`являлись до суду для розгляду справи, зокрема, у судові засідання, призначені на 06 березня, 03 квітня, 22 травня, 03 липня, 02 жовтня, 16 жовтня, 20 листопада 2019 року, 15 січня та 19 лютого 2020 року.

 У контексті наведеного суд першої інстанції зазначив, що в розумінні КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка та її представник належним чином були повідомлені про судові засідання. Зокрема, на адреси сторін у справі рекомендованим листом з повідомленням було надіслано за вказаними в позові адресами для листування повістки від 16 жовтня 2019 року про виклик у судове засідання на 20 листопада 2019 року, від 25 листопада 2019 року про виклик у судове засідання на 15 січня 2020 року та від 21 січня 2020 року про виклик у судове засідання на 19 лютого 2020 року. При цьому позивачці повістки були надіслані за двома адресами: реєстрації її місця проживання, що вказана в позові, та за місцем роботи ? в Київський районний суд міста Одеси.

Згідно із зворотними повідомленнями про вручення судових повісток, вказані повістки були отримані особою за довіреністю за місцем роботи позивачки ? 21 жовтня, 29 листопада 2019 року та 27 січня 2020 року відповідно. Також від позивачки надійшли конверти з відправленими повістками про виклик у судове засідання на 20 листопада 2019 року, 15 січня та 19 лютого 2020 року, до яких, серед іншого, долучено довідки, у яких зазначено причини повернення: «За закінченням строку зберігання».

Представник позивачки отримав судову повістку про розгляд справи в судовому засіданні 20 листопада 2019 року (дата на зворотному повідомленні про вручення судової повістки не вказана, згідно трек-номера ? 12 листопада 2019 року). Також представнику позивачки 25 листопада 2019 року та 21 січня 2020 року було надіслано судові повістки про розгляд справи в судових засіданнях 15 січня та 19 лютого 2020 року, однак зворотні повідомлення про вручення відсутні в матеріалах справи.

13 січня та 18 лютого 2020 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від представника позивачки надійшли заяви про зупинення провадження у справі з різних підстав. Зі змісту заяв убачається обізнаність представника позивачки про розгляд справи в судових засіданнях 15 січня та 19 лютого 2020 року.

Однак у судові засідання 20 листопада 2019 року, 15 січня та 19 лютого 2020 року позивачка та/або її представник не з`явились, заяв або клопотань про відкладення чи розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило. Судом першої інстанції їх неявка у судові засідання визнана неповажною.

Отже, оскільки позивачка та її представник були належним чином повідомлені судом про призначення судових засідань, у судове засідання без повідомлення поважних причин неявки не прибули, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування визначеного частиною п`ятою статті 205 та пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України правового наслідку неявки позивачки та її представника в судове засідання - залишення позову без розгляду.

Не є коректними й доречними посилання скаржниці на постанову Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 500/184/19 (провадження № К/9901/36037/19) та ухвалу Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 607/13697/19 (провадження № К/9901/34209/19), правові висновки яких обумовлені іншими обставинами.

У цій справі суд першої інстанції ухвалив оскаржене рішення з посиланням на обставини, які давали для цього підстави, й з дотриманням вимог процесуального закону, зокрема положень частини п`ятої статті 205 КАС України. Аналіз зазначеної норми вказує, що підставами для залишення позовної заяви без розгляду є: неявка позивачки та її представника в судове засідання без поважних причин, неповідомлення суду про причини неявки, неподання позивачкою та її представником заяв про розгляд справи за їхньої відсутності, а також, за умови якщо відповідач не наполягає на розгляді справи по суті.

Позивачка та її представник жодного разу не з`явилися в судові засідання для розгляду справи за позовом ОСОБА_1 , які були призначені на 06 березня, 03 квітня, 22 травня, 03 липня, 02 жовтня, 16 жовтня, 20 листопада 2019 року, 15 січня, 19 лютого 2020 року, не повідомляли суд про поважні причини неявки, не подали заяви про розгляд справи без їхньої участі, а також враховуючи, що відповідач не наполягав на розгляді справи по суті, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав, що перешкоджають розгляду справи у порядку письмового провадження. Неявка позивачки та її представника позбавили суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору.

 Загальнообов`язкові процесуальні правила статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, які спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Частина п`ята статті 205 КАС України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Повістками, які були отримані особою за довіреністю за місцем роботи позивачки від 16 жовтня, 25 листопада 2019 року та 21 січня 2020 року, ОСОБА_1 була попереджена судом, що в разі неприбуття в судове засідання, а також не повідомлення про наявність поважних причин неявки, судом будуть застосовані наслідки, передбачені статтями 205, 206 КАС України. Законодавче формулювання частини п`ятої статті 205 КАС України «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19).
Відтак на підставі викладеного слід визнати безпідставними і необґрунтованими твердження ОСОБА_1 про незаконність дій суду першої інстанції, який усупереч вимогам частини п`ятої статті 205 КАС України в обов`язковому порядку не розглянув її позовні вимоги, незважаючи на неявки в судові засідання без поважних причин.

Постанова ВП ВС від 27.05.2020 № 9901/11/19 (11-122заі20) доступна за посиланням.

Джерело: «Судово-юридична газета»