Головний зміст

predvsudРеагуючи на виклики, які виникли під час воєнного стану, Верховна Рада України внесла низку змін до законодавства, зокрема й КПК України. І сьогодні постає питання про те, як ці зміни будуть імплементовані на практиці. Зважаючи на це, аспекти, які врегульовані в КПК України, повинні виважено застосовуватися органами кримінальної юстиції. Саме від їх виваженого застосування залежатиме, чи будуть у майбутньому відповідні звернення до Європейського суду з прав людини.

Про це зазначив керівник департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду Расім Бабанли під час VIII (XXI) Львівського форуму кримінальної юстиції «Українська кримінальна юстиція в умовах війни».

«Виклики, які намагається долати кримінальна юстиція та загалом уся правова система, – безпрецедентні. Україні доводиться бути в авангарді тих питань, що постають перед правовою системою в умовах воєнного стану, оскільки жодна з європейських країн не стикалася з такими викликами», – акцентував Расім Бабанли.

На думку доповідача, закони мирного часу не закривають усіх питань, що можуть бути нагальними в часи війни, тому правова система має реагувати на виклики, які перед нею постають. Він нагадав, що Міністерство юстиції України відреагувало на законодавчі зміни і частково заявило про тимчасовий відступ Україною від зобов’язань, узятих за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до нормативно-правових актів, якими певною мірою пропорційно знижені конвенційні гарантії.

«І таке зниження гарантій виправдане. Водночас, як показує практика і досвід 2014–2015 років, у питанні пропорційності обмеження конвенційних гарантій ключовою є їх тимчасовість. Ці питання висвітлені в рішеннях ЄСПЛ у справах від 25 липня 2017 року "Хлєбік проти України" та від 11 лютого 2021 року "Куроченко та Золотухін проти України"», – сказав керівник департаменту ВС.

Якщо в рішенні у справі «Хлєбік проти України», додав спікер, ЄСПЛ не визнав порушення ст. 5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність), то в рішенні у справі «Куроченко та Золотухін проти України» за схожих обставин порушення цієї статті було констатовано. Це питання пов’язане з відновленням втрачених матеріалів кримінального провадження.

«На сьогодні до КПК України внесені зміни і передбачена особлива процедура для відновлення матеріалів кримінального провадження на етапі досудового розслідування. А от стосовно судового провадження, на жаль, невирішеними залишаються питання, зокрема й ті, що існували з 2014–2015 років. Проблема, на мій погляд, полягає в тому, що, по-перше, кримінальне провадження може бути відновлене лише тоді, коли є судове рішення. А по-друге, КПК України передбачає точне відновлення матеріалів кримінального провадження. Але зрозуміло, що нині, в таких умовах, забезпечувати точне, повноцінне відновлення матеріалів кримінального провадження, порівняно з тими, що були втрачені, практично дуже складно», – розповів Расім Бабанли.

Що стосується питань, пов’язаних з обмеженням свободи та особистої недоторканності, а саме – тримання під вартою, то, зазначив доповідач, наразі КПК України (ст. 615) передбачає певні екстраординарні можливості: наділення керівника відповідного органу прокуратури повноваженнями вирішувати питання щодо обрання запобіжних заходів, їх продовження, а також автоматичне продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк до двох місяців у тих випадках, коли суд не може розглянути відповідне питання.

«Сьогодні всі учасники системи кримінальної юстиції декларують і сповідують той принцип, що попри воєнний стан Україна дотримується прав людини, гарантованих Конвенцією. Навіть у таких умовах має забезпечуватися максимальне дотримання цих прав. Тобто одна справа, що закон дає право щодо застосування відповідних норм, а інша – що це право реалізовується у виняткових випадках, а не тому, що така можливість формально існує», – сказав Расім Бабанли.

Детальніше –   https://cutt.ly/MJ9uRqn