Головний зміст

predvsudГоловне управління Державної податкової служби звернулося до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна товариства. На обґрунтування заяви послалося на те, що у зв’язку з відмовою платника податків в реалізації контролюючим органом права на проведення документальної позапланової виїзної перевірки начальник податкового органу прийняв рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, підтвердження обґрунтованості якого здійснюється в судовому порядку.

Суд першої інстанції провадження у справі закрив. Суд апеляційної інстанції це рішення залишив без змін. Судові рішення мотивовані тим, що заперечення відповідачем законності проведення перевірки, що стало підставою для відмови в допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення, свідчить про наявність спору про право. Оскільки товариство звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, це свідчить про наявність спору про право в цих правовідносинах у розумінні ч. 4 ст. 283 КАС України, у зв’язку з чим наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. При цьому суди попередніх інстанцій посилалися на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах у справах № 820/3469/17, № 818/907/16, № 816/284/17, № 826/6013/16.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду, розглянувши касаційну скаргу контролюючого органу, вирішив відступити від правової позиції ВС, застосованої судами попередніх інстанцій.

Судова палата дійшла висновку, що за змістом ст. 283 КАС України після відкриття провадження у справі за відповідною заявою суд може або її задовольнити, або відмовити в її задоволенні. Наявність спору про право в розумінні п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України має вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, передбаченою ч. 1 ст. 283 КАС України. При цьому у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою п. 2 ч. 1 ст. 283 КАС України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають в оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як «спір про право».

Під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак не є спором про право в розумінні п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість причин відмови в допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 283 КАС України.

Суд зауважив, що в разі наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо надалі наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним.

За результатами розгляду справи Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 640/17091/21 (адміністративне провадження № К/9901/44200/21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109260787.