Головний зміст

DON 2488У рамках другої секції «Реформування процесуального законодавства: шляхи і механізми» IV Міжнародного судово-правового форуму, який проходить 17-18 березня 2016 року у Верховному Суді України, суддя, секретар пленуму ВССУ, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного процесу Дмитро Луспеник проаналізував основні проблемні питання уніфікації та гармонізації норм цивільного, господарського та адміністративного судочинства.
 
 
 
 
 
Проблема зближення правового регулювання одних і тих же відносин у Цивільному процесуальному кодексі України (ЦПК) і Кодексі адміністративного судочинства України (КАС) завжди малась на увазі при розробці цих кодифікованих законів. Якщо порівнювати з точки зору уніфікації в загальних рисах ЦПК і КАС, як зазначив Дмитро Луспеник, то можна відмітити досягнення більшості тотожних правових рішень із глобальних проблем. Однак Господарський процесуальний кодекс (ГПК) був прийнятий у 1991 році, наголошує суддя, і, звичайно, порівнювати його з нині діючими ЦПК і КАС, які набрали чинності з 1 вересня 2005 року, доволі складно.
 
Окремо у своїй доповіді Дмитро Луспеник зазначає про відмінності щодо уніфікації та диференціації судочинства за правилами ЦПК та КАС, що мають принциповий характер з точки зору теорії цивільного та адміністративного процесів і практики застосування судами відповідних правових норм.
 
Так, за його словами, найбільш значні відмінності стосуються принципів з’ясування всіх обставин справи та диспозитивності; переліку засобів доказування; термінології, що застосовується в ЦПК і КАС, зокрема, це стосується найменування судових актів, що приймаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій; вирішення питання про можливість оскарження ухвали судді про залишення позову, апеляційної скарги без руху.
 
Доповідач також наголосив, що різними є дії (обов’язки) суду як за правилами ЦПК, так і за правилами ГПК при вирішенні практично одного й того самого за своїми наслідками питання – відмови у відкритті провадження у справі та при закритті провадження у справі у разі, якщо справу не належить розглядати в порядку певного виду судочинства.
 
У контексті уніфікації процесуальних норм, за словами Дмитра Луспеника, слід звернути увагу на такий суттєвий недолік ЦПК та КАС, як визначення порядку, з якого обчислюється строк на апеляційне, касаційне оскарження судового рішення в разі ухвалення його вступної та резолютивної частини.
 
Крім того, на думку судді, існує багато неузгодженостей норм і в рамках самого ЦПК України.
 
Підкресливши, що проблему уніфікації треба вирішувати, адже і споживачі суддівських послуг, і самі судді хочуть мати єдиний уніфікований стандарт правосуддя, Дмитро Луспеник поінформував, що на сьогодні на законодавчому рівні здійснюється робота щодо удосконалення цих процесуальних актів.
 
«У зв’язку з тим, що проводиться важлива робота з удосконалення ЦПК, КАС і ГПК, як член Робочої групи при Президентові України з реформування процесуального законодавства, сподіваюся, що внесення до них змін, – говорить суддя ВССУ, – сприятиме уніфікації процесуального законодавства. При цьому при гармонізації процесуального законодавства повинні бути чітко визначені мета і стратегія, її завдання та модель судочинства».
 
«Безумовно, ідеальний процесуальний закон повинен визначатися певною системністю, узгодженістю, взаємопов’язаністю та уніфікованістю його норм як у самому кодексі, так і відносно інших процесуальних законів. Однак недоліки і прогалини в праві були і завжди будуть, оскільки неможливо передбачити всі відносини, які потребують законодавчого регулювання. Втім, хочеться сподіватися на досягнення справедливого балансу уніфікації, гармонізації та диференціації процесуальних норм», – резюмує Дмитро Луспеник.