Головний зміст

600 kr 600x400Верховний Суд України дійшов висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Про це йдеться в Постанові Судової палати в цивільних справах ВСУ від 23 березня 2016 року №6-365цс16.
 
 
 
Отже, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України, обов'язковою умовою для покладання на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
 
Згідно ст. 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
 
Ч. 1 ст. 9 ЦК України передбачає застосування цього Кодексу до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
 
Оскільки трудовим законодавством не врегульовано відносини з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, то положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
 
З огляду на позовні вимоги в цій справі, зокрема, виплати компенсації в зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування заподіяної майнової шкоди, регулюється главою 82 ГК України, а застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.
 
Ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.