Головний зміст

KMO 036922 00223 1 t210Рада суддів України звернувся до ВССУ з проханням узагальнити практику по ст. 375 КК і прийняти рекомендаційне роз'яснення. Підставою для цього звернення стали конкретні дії, які відбулися в 2014 році і в першому півріччі 2015 року, а також внесення в ЄРДР досить великої кількості заяв про ухвалення суддями неправосудних рішень.
 
 
 
 
 
 
 
 
Своєю позицією про практику застосування ст. 375 КК поділилася секретар судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Валентина Щепоткіна.
 
«Дійсно, у судів виникають проблеми при застосуванні ст. 375 КК. Найбільша з них стосується доведення того, що рішення є не просто незаконним, а завідомо неправосудним, тобто таким, яке, по суті, не можна вважати судовим рішенням. При цьому воно прийнято з грубими порушеннями не тому, що є спір про практику застосування судами норм законодавства, не тому, що суддя неправильно витлумачив якусь норму - він наперед знав, що приймає рішення, яке суперечить нормам, духу права, бажаючи його ухвалити. Це основний момент.
 
Якби у нас не було незаконних рішень, то навіщо існують апеляційні, касаційні суди і ВСУ? Їх завдання - в рамках своїх повноважень і процедур перевіряти законність і обґрунтованість рішень нижчестоящих судів. І якщо суд апеляційної інстанції переглядає рішення, виходячи з п'яти критеріїв, тому що є судом факту, то суд касаційної інстанції переглядає його за трьома підставами, тому що є судом права. Скасованих рішень чимало, але незаконне і неправосудне рішення - це абсолютно різні поняття.
 
Можу назвати критерії, яке рішення є незаконним, тому що законодавець їх чітко виписав. Наприклад, якщо рішення постановлено незаконним складом суду, то це процесуальне порушення - таке рішення є незаконним. Але незаконний склад суду - це теж поняття досить широке. Наприклад, людині, яка притягується до кримінальної відповідальності за звинуваченням, де в якості санкції передбачено довічне позбавлення волі, не роз'яснили право на суд присяжних, розглянувши справу колегіально. Або до складу суду потрапив суддя, який раніше брав участь у справі як слідчий суддя. Але це не завідомо неправосудне рішення. Неправосудне рішення - це, в першу чергу, доведеність суб'єктивної сторони і прямого умислу судді на постанову такого рішення, яке він ні за яких обставин не міг і не повинен був постановити. Найголовніше - довести, що він про це, приймаючи таке рішення, знав.
 
Наприклад, в Кримінальному кодексі Іспанії сказано, що «суддя або магістрат, який навмисне виніс незаконний вирок або рішення, караються». Подібні статті є в кримінальних законах Естонії, Норвегії, Німеччини, Латвії та ін. Країн. Інше питання, чи є в цих країнах факти притягнення суддів до кримінальної відповідальності.
 
Таким чином, проблема полягає не в наявності або відсутності ст. 375 в КК. Питання в законності та обґрунтованості її застосування. Останнім часом ця стаття просто стала способом впливу на суддів, які винесли рішення, які комусь не подобаються зокрема стороні обвинувачення, коли справа стосується виправдувальних вироків. Але якщо суд приходить до висновку, що докази, які зібрані і представлені органами слідства, або є неприпустимими, або їх недостатньо для висновку про винність особи, і виносить виправдальний вирок, то у сторони є спосіб його оскаржити в процесуальному порядку, але ніяк не шляхом постановки питання про притягнення судді до відповідальності», - підкреслила суддя.