Головний зміст

original 1358501217Комітет з питань податкової та митної політики рекомендує Верховній Раді України прийняти у першому читанні за основу проект Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей кримінального провадження в податкових відносинах та питань адміністрування податків і зборів".
 
 
 
 
 
 
 
 
Метою законопроекту є:
 
1) Підвищення ефективності адміністрування податків і зборів;
 
2) Недопущення кримінального переслідування за ст. 212, 2121 Кримінального кодексу України у разі виявлення факту неузгодження грошових зобов'язань в адміністративному/судовому порядку, визнання їх протиправним/скасування або сплати протягом встановленого строку.
 
Наразі Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом ДФС України від 31.07.2014 року № 22 у п. 2.5.1 вказують, що підрозділ, який проводив перевірку, зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем прийняття податкового повідомлення-рішення (вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску) або протягом 10 робочих днів з дня завершення процедури адміністративного оскарження письмово повідомити слідчий підрозділ і передати матеріали перевірки для прийняття рішення згідно з положеннями Кримінального процесуального кодексу України. Тому вищевказана мета не буде мати значного негативу для подальшого швидкого розслідування кримінальних проваджень за цими статтями.
 
За ст. 212, 2121 КК України передбачені санкції у вигляді штрафу з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. У зв'язку з цим держава повинна бути зацікавлена саме в належній сплаті грошових зобов'язань, а притягнення осіб до відповідальності повинно здійснюватися лише за несплату узгоджених грошових зобов'язань протягом встановленого строку;
 
3) Покращення ефективності діяльності правоохоронних органів шляхом реальної боротьби з організаторами податкових злочинів, а не зловживання використанням:
 
- угод про визнання винуватості з особами, які отримали незначну винагороду за свою діяльність;
- механізму звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого ч. 4 ст. 212, 2121 КК України;
 
4) Недопущення порушення прав та інтересів платників податків в податкових відносинах, шляхом використання правоохоронними органами вироків суду про затвердження угод про визнання винуватості, які платник податків не має права оскаржити та будь-яким іншим чином спростувати.
 
У розглядуваний спосіб правоохоронні органи отримують фактично беззаперечний, на їх думку, доказ безтоварності операцій, який вони можуть використати для обґрунтування донарахувань всім платникам податків (особливо великим), з якими директор, що визнав вину, та його підприємство мало господарські відносини. При цьому добросовісний платник податків опиняється у ситуації, коли він позбавлений процесуальних можливостей щось зробити з угодою про визнання винуватості. Хоча він і зацікавлений в оскарженні і скасуванні такого вироку, особливо, коли в ньому фіксуються обставини, які не відповідають дійсності: наприклад, менеджери, зустрічались та підписували угоди із директором, який згодом «зізнався» у фіктивному підприємництві та заперечив будь-яку господарську діяльність, яку він вів як директор підприємства;
 
5) Усунення недоліків законодавчої техніки, що мають вплив під час апеляційного, касаційного оскарження, зверненні до Верховного суду України.
 
Наприклад, ч. 6 ст. 396 та ч. 6 ст. 427 КПК України передбачено, що під час подання апеляційної або касаційної скарги необхідно додавати її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження. В той же час згідно п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України учасниками судового провадження є свідок, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судовий розпорядник, яким не доцільно надсилати копії таких документів;
 
6) Посилення принципу змагальності сторін у кримінальному судочинстві;
 
7) Підвищення в два рази розміру фактичного ненадходження до бюджету податків, зборів, єдиного соціального внеску, починаючи з якого діяння вважалось би кримінальним правопорушенням.
 
Законопроектом №3448 пропонується:
 
- визначити, що під фактичним ненадходженням коштів до бюджетів чи державних цільових фондів (у статті 212 Кримінального кодексу) та фактичним ненадходження коштів до фондів загальнообов'язкового державного цільового страхування (у статті 212-1 Кримінального кодексу) вважається несплата саме узгоджених грошових зобов'язань. Таким чином, уточнюється момент з якого наступає кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
 
- збільшити в два рази розмір фактичного ненадходження до бюджету податків зборів, єдиного соціального внеску, починаючи з якого діяння вважається кримінальним правопорушенням;
 
- запровадити листування контролюючих органів з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, засобами електронного зв'язку;
 
- передбачити, що грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, за умови що позов направлено до суду протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, або днем закінчення процедури адміністративного оскарження;
 
- встановити заборону передачі матеріалів перевірки до органів досудового розслідування, прокуратури до моменту закінчення строку сплати узгодженого грошового зобов'язання;
 
- передбачити, що не є обов'язковим для суду вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст. 205, 212, 2121, 358, 366 Кримінального кодексу України;
 
- уточнити обов'язки слідчого при здійсненні досудового розслідування, порядок здійснення досудового розслідування, судового розгляду та оскарження у справах про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
 
Відповідні зміни пропонується внести до Податкового, Кримінального, Кримінального процесуального, Господарського процесуального, Цивільного процесуального кодексів та Кодексу адміністративного судочинства України.
 
Враховуючи наявність зауважень до законопроекту, які надійшли до Комітету та його актуальність, у Комітеті було створено робочу групу щодо його розгляду та опрацювання пропозицій.
 
За результатами засідання робочої групи за участю народних депутатів, суддів Верховного суду, Вищого адміністративного суду, інших інстанцій, представників Міністерства фінансів, Державної фіскальної служби и, бізнесу, громадських організацій та заступника Ради Бізнес-омбудсмена 22.03.2015 року члени групи дійшли до спільної думки по висловленим зауваженням, напрацювали основні узгоджені пропозиції до проекту, які будуть враховані до другого читання.
 
У ході обговорення законопроекту на засіданні Комітету народні депутати підтримали законопроект. Вони наголосили на його актуальності з огляду на існуючий стан справ, за яким відповідно до офіційної статистики в 2015 році зареєстровано 2415 кримінальних проваджень за ст. 212 Кримінального кодексу, з них 85% кримінальних проваджень закрито за відсутністю події та/або складу кримінального правопорушення, що свідчить про можливі ознаки зловживання податкової міліцією в цій сфері та безпідставний тиск на платників податків. З вказаної кількості зареєстрованих кримінальних проваджень до суду з обвинувальним актом було направлено лише 180. Судом у 2015 році було засуджено осіб у 52 кримінальних провадженнях за ст. 212 КК України, виправдано осіб у 25 провадженнях. При цьому, 30 обвинувальних вироків винесені по ч. 1 ст. 212 КК України.
 
Члени Комітету також наголосили, що відповідно до офіційної статистики в 2015 році податковою міліцією за ст. 212 КК України встановлено збитків лише на суму 918, 2 млн. грн., із яких відшкодовано на суму 520,7 млн. грн. Зазначена статистика свідчить про вкрай низький рівень роботи податкової міліції з ухиленням від сплати податків.