Головний зміст

304Верховний Суд України розглядаючи 20 квітня 2016 року справу № 6-2991цс15, висловив свою правову позицію.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Згідно із ч. 5 ст. 103 ЦПК України 1963 року (чинній на час затвердження судом мирової угоди) суд не приймає відмови від позову, визнання позову відповідачем і не затверджує мирової угоди сторін, якщо ці дії суперечать законові або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
 
Відповідно до ст. 24 КпШС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.
 
Затверджуючи мирову угоду у справі, яка переглядається, суди не звернули уваги на те, що на порушення вимог закону в ній було поділене майно, що в установленому законом порядку не було визнано спільною сумісною власністю.
 
Крім того, було поділено будинок, який не завершений будівництвом, в установленому законом порядку не введений в експлуатацію.
 
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих відповідачу, спірне майно він успадкував після смерті матері, проте ця обставина також залишилася поза увагою суду.