Головний зміст

nasulnic v simiiПопередження злочинності – це багатогранна діяльність, що є сукупністю найбільш істотних конкретних вимог, дотримання яких в різному поєднанні може забезпечити комплексний підхід до попередження злочинів та інших правопорушень. Всю цю сукупність профілактичних заходів, щодо їх спрямованості і характеру можна поділити на три групи: загальносоціальні, спеціальні та індивідуальні.
 
 
 
 
 
 
 
 
Відповідно до закону України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 суб'єктами загальносоціальної профілактики у сфері сім'ї, можуть виступати державні органи, громадські та приватні організації, посадові особи та громадяни, які по своїй діяльності пов'язані з вирішенням сімейних проблем, що здійснюють і кримінологічну профілактику. Також, можна віднести і спеціалізовані органи, підрозділи, групи, громадські та приватні організації, які створюються і на професійній або громадській основі забезпечують роботу з жертвами злочинів у сфері сім'ї, як щодо їх захисту, так і надання допомоги. 
 
Суб'єктами спеціальної профілактики є правоохоронні органи і в першу чергу органи внутрішніх справ. Згідно з нормативними документами МВС, попереджувальна діяльність здійснюється ОВС з метою захисту особи, суспільства і держави від злочинних посягань, протидії криміногенним процесам в суспільстві, забезпечення стримування і скорочення злочинності. Тобто профілактика насильницьких та інших злочинів органічно включена в діяльність ОВС по попередженню злочинності.
Поки співробітники всіх правоохоронних структур залишаються мабуть єдиною реальною силою здатною зупинити злочинне насильство в сім'ї і попередити виктимность її членів. У них є необхідні кримінально-правові засоби примусового впливу на правопорушника, а так само засоби захисту, переконання і допомоги для жертви. Але, на жаль, проблема виникає саме в реагуванні та попереджувальній діяльності спеціальних суб'єктів.
 
Відповідні структури правоохоронних органів у даний час практично не здійснюють покладених на них функцій попередження злочинів і забезпечення безпеки жертв.
 
Підхід до профілактики – формальний: оскільки можуть бути прийняті заходи превентивного характеру, що обмежується попередженнямабо профілактичною бесідою. Як така профілактика практично не проводиться, більше того, профбесіди з жертвами сімейних посягань найчастіше містять їдкі зауваження, що мають обвинувальний ухил. Силові відомства виявляють небажання мати справу з ситуацією насильства, якщо немає фізичного підтвердження і, в основному, починають реагувати, коли скоюється злочин.
 
Це можна частково пояснити тим, що співробітники зазначених відомств дійсно обмежені заходами, запропонованими законом, однак закону, що захищає жертв сімейного насильства у нас немає. Крім того, правоохоронна система орієнтована на покарання злочинців, що цілком відображає статистична звітність.
 
Така ситуація призводить до того що особа, яка вже стала жертвою злочину, знову переживає наслідки злочину, а також отримує порцію негативних емоцій під час перебування в правоохоронних органах.
 
Тому, необхідно звернутися до зарубіжного досвіду. Наприклад, в США існують спеціальні центри з допомоги жертвам злочинів, котрі здійснюють не тільки превентивну діяльність, а й допомагають жертвам, як з правових питань так і психологічно. Створення таких центрів знизить кількість правопорушень в цілому, а також зменшить явище подвійної віктимізації жертв.