Головний зміст

602Верховний Суд України розглядаючи справу № 6-481цс16 висловив свою правову позицію.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Статтею 28 Закону № 1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із Законом Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Фонд) виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
 
Вирішуючи питання про право потерпілого на отримання страхових виплат, слід виходити з вимог статей 21, 28, 30, 34, 35, 40 Закону № 1105-XIV у їх сукупності, які передбачають, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
 
Відповідно до статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
 
З аналізу вищенаведених цивільно-правових норм слід дійти висновку про те, що працівник, якому заподіяно шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, має право вимагати від фізичної або юридичної особи, яка її завдала, відшкодування заробітку (доходу), втраченого ним унаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
 
За таких обставин у справі, яка переглядається, апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов неправильного висновку про те, що належним відповідачем у справі повинний бути саме Фонд, не врахувавши, що до моменту встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності Фонд не має обов’язку перед позивачем здійснювати страхові виплати, передбачені Законом № 1105-XIV. При цьому суд помилково не застосував положень статті 1195 ЦК України, якою передбачено обов’язок фізичної або юридичної особи, яка завдала шкоди, відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), утрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, та інші витрати; не взяв до уваги, що ОСОБА_1, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався, зокрема й на положення статті 1166 цього Кодексу.