Головний зміст

9e517c1900d8c4270a29d8b688bff669Протягом вже досить довгого часу працівники апарату судів в прямому сенсі цього слова ведуть боротьбу за своє право на гідний рівень заробітної плати.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Як показує практика - зі змінним успіхом. Тільки в минулому році було близько 200 колективних звернень - аж до позовів, поки питання з оплатою праці врегулювали. На жаль, ненадовго.
 
У травні 2016 року, після того, як набула чинності постанова Кабміну №292 від 6 квітня 2016 року, згідно з яким розміри посадових окладів працівників апарату місцевих судів істотно знижуються, відкриті листи та колективні звернення працівників апарату судів знову почали надходити. Хоча, такі звернення, як відзначають самі працівники апарату, є, скоріше, одним з доступних засобів привернення уваги до складного питання, а не виходом із ситуації. Більш дієвим способом захисту прав, на їхню думку, є звернення з позовом до суду.
 
Відзначимо, що найактивніші помічники суддів та працівники апарату, які відстоюють свої права через суд, об'єдналися в групу «Помічники суддів України» у соціальній мережі Facebook. Кожен з них має свою історію боротьби: у кого-то - з розчаруваннями, у кого-то - з першими, хоч і маленькими перемогами.
 
На жаль, сміливих помічників суддів, які активно відстоюють свою позицію, не так вже й багато. Наприклад, помічник судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області Ольга Прокопенко справедливо задалася питанням: «Невже миритися з цією колосальною несправедливістю? Невже мовчати? Кому, як не нам, працівникам суду, відстоювати свої права? У зв'язку зі своєю позицією окремі працівники апарату з різних судів України зверталися (і звертаються) в суди за захистом своїх порушених прав.
 
Особисто я з першим позовом звернулася ще в липні 2015 року. Cуд першої інстанції мені відмовив. 16 вересня 2015 року Харківська апеляція своєю ухвалою залишила постанову Сумського окружного суду без змін. А ось 20 квітня вже 2016 року Вищий адміністративний суд України все-таки задовольнив мої вимоги, в зв'язку з чим в кінці травня я отримала виконавчий лист, який на даний момент знаходиться в процесі виконання.
 
Хочу зазначити, що в нашому суді подача таких позовів зовсім не носить масовий характер, тому мені доводиться писати позови, апеляції і касації cамій.
 
Дуже хочеться, щоб справедливість відновилася, і щоб всі працівники апарату судів, які висловили свою думку, захистили свої права в суді і домоглися бажаного».
 
Керівник апарату Комінтернівського районного суду Харкова Наталія Губіна впевнена, що в цій справі потрібно об'єднуватися. Вона ініціювала створення в суді профспілки, і працівники апарату відстоюють свої права вже спільними зусиллями.
 
«Під час поїздки до Польщі, ознайомившись з європейськими ідеями та принципами судоустрою, я перейняла ще один важливий досвід - створення в судах профспілок для захисту своїх соціально-економічних і трудових прав. Цю ідею підтримали і працівники апарату нашого суду. У червні 2014 року в нашому суді була створена профспілкова організація », - зазначила керівник апарату.
 
Як вказує Наталя Губіна, «з цього питання наша профспілка неодноразово звертався до вищих органів влади. Не отримавши позитивної відповіді на свої звернення, ми прийняли рішення звернутися до суду. Саме співробітники нашого суду першими серед працівників судової системи міста Харкова та Харківської області в квітні 2015 подали до Харківського окружного адміністративного суду понад 15 адміністративних позовів про перерахунок заробітної плати, за якими відповідачем виступила Державна судова адміністрація, яка є, відповідно до закону, основним розпорядником грошових коштів судів.
 
Чи законні були наші позовні вимоги? Так, абсолютно законні. Тим часом, в задоволенні всіх наших позовних вимог судом було відмовлено, і апеляційна інстанція всі ці рішення окружного суду залишила без змін. Тоді ми оскаржили рішення судів в касаційній інстанції. Деяким нашим співробітникам Вищим адміністративним судом України у відкритті касаційного провадження за їх позовами було відмовлено, що стало підставою для нашого звернення до Європейського суду з прав людини ».
 
Однак, є і люди, які дещо розчарувалися і вирішили піти з системи, так і не дочекавшись справедливості.
 
Наприклад, тепер уже екс-помічник судді Апеляційного суду Сумської області Костянтин Решетняк, розповідаючи свою історію, зазначив: «Спочатку я спробував це право реалізувати« добропорядним »способом, звернувшись до розпорядника коштів - ДСА України. Однак, моя заява була перенаправлена на рівень нижче - керівництву апеляційного суду, тобто моєму безпосередньому роботодавцю. Швидше за все, до заяви додавалася і відповідна директива:
 
придушити бунт без особливих втрат в державних засобах. Такі висновки я зробив після розмови з керівництвом, яке недвозначно дало зрозуміти, що я можу втратити не тільки вже отримані премії і повагу колег, але і саму роботу (яку я, до речі, на той час сумлінно виконував 7,5 років за дуже несуттєву оплату ). Як порядній джентльменові і грамотному юристові, мені залишалося тільки одне - подати позов до суду на суд. Зараз ця справа на розгляді. На жаль (а, може, на щастя), я не можу поділитися сценами кривавої розправи наді мною через те, що так їх і не дочекався, відправившись у вільне плавання захисту потопаючих від недосконалості системи ».
 
Один з небагатьох, а може, і єдиний (як стверджують самі помічники), кому вдалося отримати недоплачені гроші (правда, не всю суму) - помічник судді Індустріального районного суду Дніпропетровська Ростислав Коломієць.
 
«В апеляційній інстанції мій позов задовольнили, але, на жаль, не вказали кінцевої дати, до якої потрібно зробити перерахунок і виплату заробітної плати. ТУ ДСА порахувало, що кінцева дата - 8 вересня 2015 року, оскільки КМУ прийняв постанову №644 2 вересня 2015 року. Я з цим категорично не згоден. Отже, постанова по моїй справі №804 / 10953/15 набрала чинності 3 квітня 2016 року. Виконавчий лист я отримав 18 квітня 2016 року і звернувся з ним до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного ТУ юстиції в Дніпропетровській області 21 квітня 2016 року. Боржнику дали термін для добровільного виконання рішення до 29 квітня 2016 року, але за його заявою цей термін продовжили до 18 травня 2016 року.
 
Як тільки ТУ ДСА отримало постанову про відкриття виконавчого провадження, відразу почалися дзвінки моєму керівництву. На той момент я перебував у відпустці і особисто поїхав в ТУ ДСА. У бухгалтерії мене переконливо просили забрати виконавчий лист, бо грошей на рахунку немає. До речі, матеріальну допомогу на оздоровлення я не отримав вчасно, за їхніми словами, з тієї ж причини. Говорили, що згодні сплатити за рішенням суду, але тільки коли з'являться гроші.
 
Але якщо, мовляв, я не заберу виконавчий лист то «поставлю на коліна» всі суди області та ТУ ДСА, тому що рахунки будуть арештовані, і тоді у мене будуть конфлікти з колегами і т.д. Мені довелося сказати, що я пораджуся з керівництвом з цього приводу.
 
Що керівництво, що колеги радили мені не забирати виконавчий лист, тому що я маю право на цю зарплату, і я - перший в області, кому її доведеться виплатити. Але я не єдиний, хто судиться з даного приводу, і якщо заберу виконавчий лист, то, як не крути, знайдеться людина, яка свій виконавчий лист не забере, і в будь-якому випадку рахунки будуть арештовані, ось тільки я вже залишуся ні з чим.
 
Я подзвонив в ТУ ДСА і сказав, що не має змоги забрати виконавчий лист, оскільки не зможу потім повторно звернутися з ним для виконання. У телефонній розмові бухгалтер повідомив мені, що порахували заборгованість, яка становить приблизно 24,5 тис. грн., і що ця сума прийде мені на картку.
 
У підсумку на картку мені прийшло 19500 грн. Незважаючи на нулі на рахунках, гроші знайшлися, і мені їх виплатили (хоч і не в повному обсязі, на мою думку). І нікому заробітну плату не урізали і не затримали. Кожен з тих, хто подавав позови з приводу нашої зарплати приблизно підраховував заборгованість, і ця сума явно не становила менше 20 тис. Грн. На даний момент я ні в якому разі не має наміру залишати цю справу просто так », - зазначив помічник судді.
 
Це перша, хоч і маленька, але все-таки перемога. Залишається сподіватися, що працівники апарату судів, помічники суддів згуртовано будуть відстоювати справедливість і своє право на належний рівень оплати праці.
 
Адже в сьогоднішніх реаліях (темпи поглиблення економічної кризи, стрімке зростання цін на комунальні послуги і товари першої необхідності і т.д.) така заробітна плата працівників апарату не тільки не відповідає тим обсягам роботи та відповідальності, які лягають на їхні плечі, а й принижує їх гідність, зводячи на «ні» всі очікування на належне ставлення і оцінку праці.