Головний зміст

vssu03 червня 2016 року на засіданні пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було обговорено та взято до відома інформацію про узагальнення судової практики розгляду кримінальних проваджень щодо злочинів проти життя і здоров’я особи за 2014 рік. 
 
 
 
 
 
 
 
Проведене узагальнення судової практики розгляду у 2014 році кримінальних проваджень про злочини проти життя та здоров’я свідчить про те, що судді переважно правильно застосовують кримінальний та кримінальний процесуальний закон під час розгляду зазначених кримінальних проваджень. Разом з тим результати аналізу судової практики виявили існування проблемних питань, які виникають під час встановлення ознак окремих складів злочинів, передбачених розділом ІІ Особливої частини КК, а, саме:
 
  1. розмежування об’єктивних ознак складів злочинів умисного вбивства (ч. 1 ст. 115 КК) та умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК); 
  2. розмежування об’єктивних ознак складів злочинів умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), і вбивства з необережності (ст. 119 КК); 
  3. розмежування об’єктивних ознак складів злочинів умисного тяжкого тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 121 КК) та незакінченого замаху на умисне вбивство (ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК);
  4. встановлення змісту ознак складів злочинів проти життя і здоров’я, які мають оціночний характер, зокрема, «тяжка образа з боку потерпілого» (статті 116, 123 КК); «сильний фізичний біль», «фізичне страждання», «моральне страждання» (ст. 127 КК); «неналежне виконання обов’язків» (статті 131, 137, 140 КК); «тяжкі наслідки» (статті 135, 137 –141 КК) тощо;
  5. кваліфікація погрози вбивством, якщо підстави побоюватись здійснення погрози мають ознаки іншого злочину проти життя та здоров’я (ст. 129 КК).