Головний зміст

CvankinЗ прийняттям нового Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається не тільки на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) , а і на приватних виконавців , правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
 
 
 
 
 
 
 
Однак законодавець обмежив перелік рішень, які можуть примусово виконувати приватні  виконавці. 
Так,  приватний виконавець не має права здійснювати   примусове виконання: 
 
 
1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод  у побаченні з дитиною;
2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 
3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;
5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 
6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 
7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 
8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
9) рішень про конфіскацію майна; 
10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;  
11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».