Головний зміст

304Чинна редакція Земельного кодексу України надає громадянам право набувати земельні ділянки у приватну власність. Законом встановлено норми такої передачі і не обумовлюється плата за неї.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Стадії отримання у власність земельної ділянки:
 
1. Вибір земельної ділянки
2. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою
3. Розробка проекту землеустрою
4. Узгодження з уповноваженими органами розробленого проекту
5. Реєстрація земельної ділянки (внесення даних про нього до Реєстру державним кадастровим реєстратором)
6. Затвердження проекту землеустрою
7. Реєстрація права державної або комунальної власності на земельну ділянку
8. Прийняття уповноваженим органом рішення про передачу земельної ділянки у власність громадянина
9. Реєстрація права власності громадянина на земельну ділянку
 
** Фактично спочатку земельна ділянка проходить реєстрацію права власності на неї громадою / державою, і тільки потім уповноважений орган може безкоштовно передати його у власність конкретної особи
 
Можна звернутися до державного органу, в який планується пізніше подати відповідну заяву, із запитом на публічну інформацію та уточнити, чи є в межах його території незайняті земельні ділянки необхідного призначення і розміру.
 
Заява подається в двох примірниках, один з яких заявник зберігає у себе. На ньому повинна стояти печатка органу, який прийняв заяву.
 
Чинна редакція Земельного кодексу України надає громадянам право набувати земельні ділянки у приватну власність. Законом встановлено норми такої передачі і не обумовлюється плата за неї. Однак сама ця процедура має ряд особливостей і чітку послідовність дій, включаючи і певні витрати, тому про безкоштовне отримання землі говорити поки рано.
 
Ст. 121 Земельного кодексу України в ч. 1 встановлює норми безоплатної передачі землі в залежності від її цільового призначення. Виглядають вони в такий спосіб:
  • для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га;
  • для ведення садівництва - не більше 0,12 га;
  • для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 га;
  • для побудови індивідуального гаража - не більше 0,01 га;
  • для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка): у селі - не більше 0,25 га, в селищі - не більше 0,15 га, в місті - не більше 0,10 га;
  • для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, які знаходяться на території відповідної місцевої ради, де розміщується фермерське господарство. Якщо таких підприємств кілька, розмір визначається як середнє значення по всіх підприємствах, а якщо таких немає - як середній по району.
Земельна ділянка кожного з цих цільових призначень можна отримати один раз. При цьому, якщо з якоїсь причини громадянин оформив у власність ділянку менше максимального розміру, скористатися «залишком» не вдасться.
 
Процедура отримання земельної ділянки у власність
 
Для початку потрібно визначитися, чи є земельна ділянка потрібного розміру і призначення в тій адміністративній одиниці, в якій хочеться оформити його у власність. Реалізація такого права не прив'язана до місця реєстрації громадянина - це можна зробити по всій території України. Крім загально доступних джерел на зразок даних з інтернету або інформації від знайомих, можна звернутися до державного органу, в який пізніше планується подати відповідну заяву, із запитом на публічну інформацію та уточнити, чи є в межах його території незайняті земельні ділянки необхідного призначення і розміру.
 
На нормативному рівні процес отримання земельної ділянки у власність врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України. Для того, щоб скористатися правом, закріпленим в кодексі, спочатку потрібно подати заяву до відповідної сільської, селищної чи міської ради, якщо земля знаходиться в межах населеного пункту. Якщо бажаний ділянка знаходиться за його межами, заява (клопотання) подається в обласне управління державного земельного кадастру або відповідну районну адміністрацію.
 
Подається заява (клопотання) в двох примірниках, один з яких заявник зберігає у себе (на ньому повинна стояти печатка органу, який прийняв заяву). Є типова форма такої заяви, затверджена постановою Кабінету Міністрів України №113 від 18 лютого 2009 р Предметом заяви є вибір земельної ділянки. Крім іншого, в цьому документі вказуються орієнтовні розміри ділянки і для яких цілей він виділяється. Крім того, подаються копії паспорта та ідентифікаційного коду, учасники АТО також подають копію посвідчення учасників бойових дій.
 
Постанова Кабміну також передбачає подачу «графічних матеріалів» із зазначенням місця розташування земельної ділянки. Конкретне джерело отримання такої інформації не вказано, тому можна скористатися кадастрової картою України, яка розміщена в інтернеті і загальнодоступна, або даними з іншої системи, що дозволяє чітко визначити місце розташування ділянки, або навіть фотографією з орієнтирами. В такому випадку обробка може бути «забракована» через недостатність інформації.
 
Розгляд заяви
 
Орган, до якого подається заява, повинен розглянути його протягом місяця і надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки. Відмова в цьому повинен бути мотивована - вичерпний перелік причин для нього передбачений в п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Так, в отриманні дозволу можуть відмовити в разі відсутності таких земель у відповідній власності, а також якщо місце розташування об'єкта не відповідає:
  • вимогам законів та прийнятими відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації,
  • вимогам схем землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць,
  • проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Якщо дозвіл або мотивовану відмову не було надано в місячний термін, громадянин має право протягом місяця після його закінчення самостійно замовити відповідну документацію. Про це необхідно письмово повідомити відповідну адміністрацію / місцева раду.
 
Після отримання та реєстрації заяви адміністрація / місцева рада надсилає її копії в ряд державних органів, які повинні дати свій висновок про можливість відведення зазначеного в заяві земельної ділянки. Це, зокрема, органи містобудування та архітектури, органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів, охорони навколишнього середовища, а також ті, які займаються питаннями лісового та водного господарства. Крім того, копії можуть бути надіслані до органів з охорони культурної спадщини та санітарно-епідеміологічну службу. Від перерахованих органів надходять висновки про можливість відведення зазначеного в заяві ділянки в межах його розмірів і площі для відповідних цілей, а також про істотні умови відводу.
 
Якщо необхідний дозвіл від місцевої ради / адміністрації було отримано, або відмова у встановлений законом строк не надійшла, настає наступний етап - розробка проекту землеустрою вибраної ділянки.
 
Проект землеустрою
 
Такий проект можна замовити виконавцю (фізичній або юридичній особі) і домовитися про терміни його виконання в окремому договорі. Якщо від місцевої ради або адміністрації не надійшла мотивована відмова, і громадянин вирішив скористатися своїм правом не дивлячись на це, до письмового повідомлення, про який йшла мова вище, може бути додана копія договору про розробку проекту землевідведення.
 
В межах одного населеного пункту або адміністративної одиниці можуть вести діяльність кілька землевпорядних організацій або фахівців. Інформацію про їхню наявність можуть дати в місцевій раді, а також в територіальних органах Госгеокадастра. Законодавство не встановлює певних цін або додаткових умов для договорів про розробку таких проектів, тому що строки, так і розмір оплати за виконання послуг потрібно обумовити в договорі. Разом з тим, форма типового договору про розроблення проекту землеустрою затверджена Кабінетом міністрів України (постанова №266 від 4 березня 2004 р.)
 
Необхідно звернути увагу на те, щоб у виконавця проекту були відповідні дозвільні документи, ліцензія на здійснення згаданої діяльності, а у фізичної особи - сертифікат інженера-землевпорядника. Перевірити дані про його автентичності можна через Госгеокадастр. Без наявності відповідних дозвільних документів виготовлений проект землеустрою буде вважатися недійсним.
 
Потрібно відзначити, що максимальний термін розробки даного проекту не повинен перевищувати півроку. Виконавець розробляє земельну (кадастровий) план, визначає точні межі ділянки і його геодезичні координати і становить проект землеустрою. Важливо, щоб після закінчення робіт виконавець надав проект землеустрою в письмовому вигляді, оскільки цей документ необхідний для подальших стадій процесу. Незважаючи на те, що передбачений примірник проекту землеустрою в електронній формі, саме його паперовий варіант може послужити доказом при виникненні судового спору.
 
Після отримання проекту землеустрою його потрібно узгодити з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику в сфері земельних правовідносин (ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України). Зараз таким органом є Державне агентство земельних ресурсів України, і потрібно звернутися до його територіального відділення.
 
Залежно від специфіки земельної ділянки може знадобитися узгодження і з іншими державними органами. Так, якщо ділянка передається у власність для подальшого будівництва будинку в межах населеного пункту, може знадобитися узгодження проекту з управлінням містобудування та архітектури. Воно проводиться протягом 10 днів з моменту подачі проекту або його копії, і відповідний орган спрямовує свої висновки або мотивовану відмову в узгодженні заявнику.
 
Державна реєстрація
 
Якщо інше не передбачено договором із землевпорядною організацією, звертатися до територіального управління Госгеокадастра (до державному кадастровому реєстратору) з метою реєстрації земельної ділянки буде саме ця організація, хоча законодавство допускає і звернення безпосередньо майбутнього власника. В територіальний орган Госгеокадастра подається заява, до якого слід додати копію документа, що підтверджує особу, та копію ІПН, розроблений проект землеустрою ділянки в письмовому та електронному вигляді, документ про оплату послуги з державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до постанови Кабінету міністрів №835 від 1 червня 2011 року). Якщо документи подає представник, потрібно також копія документа, який підтверджує його особу, і документ, що надає йому повноваження діяти від імені заявника.
 
Заява розглядається протягом двох тижнів. Якщо у державного кадастрового реєстратора не виникає питань за формою складеної документації або кордонів ділянки (не порушуються кордону вже зареєстрованих ділянок), здійснюється реєстрація земельної ділянки в Земельному кадастрі, про що майбутньому власнику видається відповідна виписка з зазначенням кадастрового номера ділянки.
 
Отримання права власності
 
Після отримання виписки з Земельного кадастру в державний орган, в який раніше подавалася заява про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, подається як сама ця виписка, так і проект землеустрою разом з клопотанням про затвердження згаданого проекту. Відповідні державні органи (місцева рада / адміністрація) затверджують проект землеустрою і звертаються до територіального органу державної реєстраційної служби із заявою про державну реєстрацію права власності держави або, відповідно, територіальної громади на обраний заявником земельну ділянку. Особа, яка подає заяву / клопотання і проект землеустрою на затвердження, може і самостійно звернутися з згаданою заявою на підставі ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
 
На даній стадії місцева рада або держадміністрація приймають рішення про безоплатну передачу у власність земельної ділянки з відповідним кадастровим номером, площею і місцем розташування. Фактично земельну ділянку спочатку проходить реєстрацію права власності на нього громадою / державою, і тільки потім уповноважений орган може безкоштовно передати його у власність конкретної особи.
 
Право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації, але тепер власником визнається особа, якій уповноважений орган своїм рішенням передає земельну ділянку. Для здійснення такої реєстрації необхідно подати заяву в Державну реєстраційну службу України. Громадянин може подавати таку заяву безпосередньо або через державного земельного кадастрового реєстратора. Крім заяви, потрібно подати документ, що засвідчує особу, копію рішення про безкоштовну передачу земельної ділянки від відповідного державного органу, виписку із Земельного кадастру про земельну ділянку. Крім того, необхідно сплатити державне мито та вартість надання витягу з державного реєстру прав та надати документи про таку оплату.
 
Заява розглядається протягом 5 робочих днів, після чого інформація про право власності на земельну ділянку має бути внесена до Реєстру прав, про що може бути видана відповідна інформаційна довідка з Державного реєстру прав на нерухоме майно. Хоча слід нагадати, що на даний момент видача окремого свідоцтва про право власності або виписки з державного реєстру законодавством не передбачена.
 
Наявність права не завжди означає, що його можна реалізувати?
 
Отримання у власність земельної ділянки як гарантоване законодавством право не обов'язково має бути простим в реалізації, враховуючи, що мова йде про один з найбільших багатств країни. У описаної вище процедури є безліч складових, які в певних умовах можуть зробити процес передачі землі у власність дуже тривалим або зовсім зупинити його.
 
Так, однією з підстав для відмови з боку місцевої ради або адміністрації є відсутність земель необхідного призначення або розмірів. Громадяни, які не мають юридичні знання, з дуже невеликою ймовірністю скористаються правом на запит публічної інформації, а загальнодоступні дані не завжди відображають реальний стан речей. Земельний кодекс України чітко обумовлює, що в разі відмови органів виконавчої влади або місцевого самоврядування розглядати відповідну заяву, або якщо його залишають без розгляду, громадянин може оскаржити дане рішення в порядку адміністративного провадження через звернення до суду (ч. 10 і 11 ст. 118) . Разом з тим, не кожен зважиться витратити час і нерви на судові тяжби, не кажучи вже у вартості послуг фахівців з юридичною освітою.
 
При цьому, щоб отримати земельну ділянку у власність, потрібно буде вкласти певні кошти, оскільки проект землеустрою та відведення ділянки безкоштовно не робиться. Законодавча регламентація процедури безкоштовного отримання у власність земельних ділянок державної та комунальної власності з точки зору неспеціаліста складна і незрозуміла. Щоб розібратися в ній у всіх деталях, враховуючи ще й якісь місцеві особливості, може знадобитися допомога юриста. Законодавці ж дану процедуру спрощувати не поспішають.
 
Джерело: http://sud.ua/