Головний зміст

123Голубєва Неллі Юріївна, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри цивільного процесу,професор кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія» поділилася з прес-службою Київського районного суду м. Одеси своїм баченням стосовно перспектив розвитку електронно-цифрових способів комунікації.

 

 

 Світ вже давно живе онлайн. Споживачі, підприємці та інші учасники обороту все більше роблять покупки поза магазинів і офісних приміщень, вже не підписують договори, замовлення, а укладають договори на сайтах інтернет-магазинів, активно використовують Viber, Facebook Messenger і інші сервіси.

Бажання полегшити отримання різних товарів, послуг, робіт, встигати більше, «жити швидше» вже повністю пронизало сучасний світ. Не дивно, що і отримання різних сервісів в електронному вигляді і від держави давно стало затребуваним у світі. З'явилися «електронні уряди», «електронні суди» і т. д. Потенційна можливість працювати віддалено дуже економить час для юристів, підприємців та ін.

Одним з чинників розвитку електронно-цифрових способів комунікації між учасниками цивільного обороту між собою та між державними органами була створена система електронного цифрового підпису (далі – ЕЦП), яка дозволяє точно ідентифікувати особу, яка використовує такий підпис.Однак поширеності у підприємницькому житті вона не набула. Так, отримавши в податковій інспекції сертифікат ЕЦП для подачі електронної звітності, підприємець не може використовувати цей підпис, наприклад, укладаючи договір з європейським партнером.

Однак, поки ми ще не звикли до ЕЦП (принаймні при укладенні електронних договорів він майже не використовується), виявляється, що і він вже застарів.

Закон України «Про електронний цифровий підпис» було розроблено з метою гармонізації українського законодавства із законодавством Європейського Союзу –Директивою 1999/93/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 13 грудня 1999 року про рамки Співтовариства для електронних цифрових підписів.

Однак, у 2014 році прийнято Регламент (ЄС) № 910/2014 Європейського Парламенту та Ради від 23 липня 2014 року про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій в межах внутрішнього ринку та про скасування Директиви 1999/93/ЄС (далі – Регламент№ 910 eIDAS), який набрав чинності 01 липня 2016 року.

На гармонізацію із положеннями Регламенту№ 910 eIDAS був розроблений Проект Закону України «Про електронні довірчі послуги» (далі – проект Закону)№ 4685. Практично весь текст Регламента № 910 eIDAS був перенесений у проект Закону.

Метою законопроекту є реформування законодавства в сфері електронного цифрового підпису з урахуванням досвіду ЄС, розвиток єдиного простору довіри на основі системи електронних довірчих послуг, визнання в Україні електронних довірчих послуг, що надаються іноземними постачальниками. Таким чином, українці зможуть користуватися електронними послугами не тільки в своїй країні, але і з-за кордону. Наприклад, замовити дублікат посвідчення водія з будь-якої європейської країни, ще до повернення в  Україну.

Проект Закону визначає поняття «автентифікації» (п. 1 ст. 1), «електронної довірчої послуги» (п. 8 ст. 1), «електронної ідентифікації»  (п. 9 ст. 1), «електронної печатки» (п. 10 ст. 1), електронної позначки часу (п. 11 ст. 1), «електронного підпису»  (п. 12 ст. 1), «ідентифікації особи» (п. 22 ст. 1), «кваліфікованого електронного підпису» та відповідної «печатки» (п. 24, 25 ст. 1), «постачальника електронних довірчих послуг» (п. 35 ст. 1), «удосконаленого електронного підпису» (п. 49 ст. 1) та інші.

Згідно з проектом Закону, електронна довірча послуга - це послуга, що надається для забезпечення електронної взаємодії двох або більше суб'єктів, які довіряють постачальнику електронних довірчих послуг.

Передбачається три рівня електронної ідентифікації: 1) високий (використання кваліфікованих електронних підписів і печаток); 2) середній (використання вдосконалених електронних підписів і печаток); 3) низький рівні довіри до використовуваних засобів електронної ідентифікації.

При цьому у державних установах для взаємодії з іншими юридичними та фізичними особами використовуються виключно кваліфіковані електронні довірчі послуги. Державні установи вчиняють правочини в електронній формі лише за наявності у них кваліфікованих електронних підписів та печаток (ст. 10 проекту Закону). Так само передбачено вчинення нотаріальних дій та здійснення правосуддя з використанням кваліфікованого електронного підпису чи печатки або інших засобів електронної ідентифікації відповідно до порядку, встановленого законодавством.

Так, на високому рівні використовуються тільки електронно-цифрові підписи з посиленим сертифікатом, у тому числі і MobileID, BankID для забезпечення критичних транзакцій – наприклад, надання адміністративних послуг, послуг у сфері охорони здоров'я, фінансів і так далі [1].

Mobile ID - сервіс мобільної ідентифікації користувачів, який дозволяє абоненту використовувати свій мобільний телефон з встановленою в ньому SIM-картою для безпечної електронної ідентифікації. Mobile ID можна використовувати для доступу до захищених електронних документів, а також, щоб ставити підпис на документах. Такий стандарт здатний поліпшити якість надання адміністративних та інших сервісів. В Україні вперше стандарт Mobile ID був реалізований на порталі адміністративних послуг у Львові.

Таким чином, на зміну ЕПЦ (Закон України «Про електронний цифровий підпис» буде скасований) прийдуть кваліфіковані та удосконалені електронні підписи, які, як і ЕПЦ створюються з використанням криптографічних засобів, які забезпечують не тільки ідентифікацію, але і цілісність повідомлення, запобігаючи можливість внесення змін у документ. Кваліфіковані та удосконалені електронні підписи відрізняються один від одного засобами, за допомогою яких вони створюються. Визначення поняття електронного підпису («простого») не зазнало змін – це дані в електронній формі, які додаються до  інших  електронних  даних  або  логічно  з  ними  пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.

При цьому, електронний підпис чи печатка не можуть бути визнаними недійсними та позбавленими можливості розглядатись як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки (ст. 11 проекту Закону). Це дуже важливе уточнення, та доповнює ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», яка зазначає, що електронні документи (повідомлення), пов’язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами [про проблеми застосування цих норм див.: 2].

Вимоги до постачальників електронних довірчих послуг та внесення їх до реєстру покладено на Мін'юст, а контроль за їх діяльністю, – на Держспецзв'язок. Функції зі створення засвідчувального центру для забезпечення реєстрації та підтвердження кваліфікації постачальників електронних довірчих послуг в банківський сфері пропонується передати Національному банку України, який також буде встановлює порядок видачі, переоформлення та анулювання свідоцтва про реєстрацію та свідоцтва про кваліфікацію постачальника електронних довірчих послуг у банківській системі.

Запропонований проект, звичайно, можна тільки вітати, але варто враховувати, що чинне законодавство за останні роки значним чином еволюціонувало. Законодавчі акти про електронно-цифровий підпис, електронний документообіг, електронну комерцію, підзаконні нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств, Державної судової адміністрації тощо дало значний поштовх до формування електронного простору взаємодії державних органів між собою та між іншими  учасниками правовідносин. Проте це не призвело поки до масового руху з отримання електронних цифрових підписів, не зважаючи на достатню кількість суб’єктів, що видають такі підписи (Акредитованих центрів сертифікації ключів).

Маємо надію, що розширення послуг державних органів, які надаються в електронному вигляді (наприклад, розширення електронних сервісів Міністерства юстиції в рамках «Кабінету електронних сервісів» [3]), підвищить актуальність для юридичних та фізичних осіб «електронної взаємодії» між собою та державними органами.

Посилання:

  1. Верховная Рада приняла за основу законопроект № 4685 «Об электронных доверительных услугах» // http://itdirector.org.ua/itforum/wiw_itf.php?ID=9401
  2. Див. також: Голубева Н.Ю. Электронный договор как доказательство в гражданском процессе // http://yaizakon.com.ua/elektronnyj-dogovor-kak-dokazatelstvo-v-grazhdanskom-protsesse/; Голубєва Н.Ю. Порядок укладання договорів в електронній формі за законодавством України // Методологічні засади вдосконалення цивільного процесуального права: матеріали міжнародної науково-практичної конференції до 150-річчя від дня народження Є.В. Васьковського ( м. Одеса, 8 квітня 2016 року). – Одеса: Юридична література, 2016. – С.3-11; Голубєва Н.Ю. Реалізація Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом у частині електронної торгівлі // Часопис цивілістики. – 2016. – № 21. – C. 64-69.
  3. Кабінет електронних сервісів //  https://kap.minjust.gov.ua/about