Про деталі конкурсу на посади суддів касаційних судів у складі Верховного Суду в ексклюзивному інтерв'ю розповів «Судово-юридичній газеті» суддя Київського районного суду міста Одеси Володимир Петренко.

На даний момент процес відбору кандидатів у судді Верховного Суду знаходиться в активній стадії.

Як відомо, Вища кваліфікаційна комісія суддів (далі — ВККС) завершила розгляд документів кандидатів на посади суддів нового Верховного Суду. Про намір взяти участь у конкурсі на посади суддів заявили 1436 претенденти, а документи подали лише 846. Після перевірки документів до наступного етапу — спеціальній перевірці і власне конкурсу були допущені тільки 653 претендента.

Найближчим часом почнуться такі етапи конкурсу, а це означає, що зовсім скоро можна очікувати на новий склад Верховного Суду.

Про те, яким повинен бути майбутній суддя Верховного Суду, як забезпечити прозорість конкурсу, про критерії доброчесності та професійної етики, а також про інші деталі конкурсу в ексклюзивному інтерв'ю «Судово-юридичній газеті» розповів к.ю.н., доцент кафедри права інтелектуальної власності та корпоративного права НУ «ОЮА», суддя Київського районного суду міста Одеси Володимир Петренко.

— У чому, на Вашу думку, має полягати принципова відмінність між суддею нинішнього ВСУ і нового Верховного Суду?

— Принципова різниця між суддею чинного ВСУ і нового ВС буде полягати в тому, що суддею нового ВС може стати особа, яка жодного дня в суді не працювала, і, цілком можливо, що за все своє життя жодного разу в суді не бувала. Пізно говорити, наскільки доцільним було закріплення на конституційному рівні положення про можливість призначення суддею ВС вченого зі стажем наукової діяльності понад десять років, адже зміни в Конституцію вже прийняті саме в такій редакції. Теоретично суддею ВС може стати вчений, який читав лекції, вів практичні заняття у вищому навчальному закладі, був учасником конференцій, але ніколи в очі не бачив матеріалів цивільної або кримінальної справи. Безумовно, його теоретична підготовка буде на високому рівні, але наскільки він компетентний у вирішенні практичних питань судочинства? Він зовсім не буде знати специфіку і проблеми, з якими зустрічаються судді в суді першої чи апеляційної інстанції.

Крім цього, не можна забувати про те, що вчені, особливо з великим стажем роботи завжди є фахівцями в досить вузькій галузі права. Наприклад, професор, доктор юридичних наук, який пропрацював все життя на кафедрі трудового права, зовсім не буде орієнтуватися в питаннях кримінального,адміністративного чи господарського права. При цьому, саме судді і адвокати щодня розглядають різноманітні і складні життєві ситуації.

Дуже сподіваюся, що члени ВККС, надаючи рекомендації про призначення суддею ВС вченого, віддадуть пріоритет правознавцю з практичним досвідом роботи.

— Як забезпечити прозорість конкурсу, зокрема, щодо вчених і адвокатів, про яких зараз менше інформації, ніж про діючих суддів?

— Забезпечити прозорість конкурсу щодо адвокатів і вчених можна тільки одним способом — широким висвітленням проведення конкурсу в ЗМІ із залученням громадськості. А в тому, що до цього конкурсу буде залучено пильну увагу громадськості, сумніватися не доводиться.

Я був противником допуску до участі в конкурсі на посаду у вищу судову інстанцію не суддів. Нескладно прогнозувати, що саме судді чинного ВСУ, якщо вони погодяться брати участь у конкурсі, покажуть найкращі результати співбесіди і тестування. За час їх роботи через ВСУ пройшли десятки тисяч справ, а це колосальний досвід роботи. Жоден адвокат та  знатний учений не можуть похвалитися навіть десятої часткою такого різнобічного досвіду. Не сумніваюся, що результати конкурсу це покажуть занадто явно, щоб їх можна було спотворити.

Більше того, спосіб життя і майнове становище кожного судді в нашій країні протягом останніх п'яти років буквально «вивернуте навиворіт», чого не скажеш про адвокатів і вчених.

Відкритим залишається питання: яким чином адвокату підтвердити факт своєї 10-річної практичної діяльності? У мене є багато знайомих, які отримали свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю понад 20 років тому, але за цей час абсолютно не реалізували себе в професійній сфері. Вони займалися бізнесом або були домогосподарками, але в будь-якому випадку знаходилися дуже далеко від суду і від юриспруденції в цілому.

— Яким чином можна оцінити відповідність майбутнього судді ВС критеріям доброчесності та професійної етики?

— Питання критеріїв оцінки кандидатів на предмет доброчесності та професійної етики залишається одним з найбільш спірних. І тут знову виграють діючі судді, чию добропорядність і професійну етику члени ВККСУ зможуть легко оцінити, лише проаналізувавши їх особисті справи, де містяться всі дані про показники їх роботи, кількість скасованих рішень, обгрунтованих скарг на етику поведінки в процесі та повсякденному житті, згадок в ЗМІ, оцінивши їх майновий стан та джерела його формування. Зрештою, можна просто відкрити реєстр і прочитати всі рішення цього судді, а також оцінити їх на предмет обґрунтованості, логічності висновків, викладення обставин справи і застосування норм права.

Яким чином можна оцінити добропорядність і професійну етику адвокатів і вчених? З адвокатами питання оцінки вирішиться трохи простіше, оскільки частину (підкреслимо — лише частину) інформації можна отримати, звернувшись у відповідні кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Але як оцінювати вчених? По коментарям студентів в Інтернеті про рівень знань і поведінці на іспиті під час сесії?

— Чи є ризик, що професійні «притирання» між вченими, адвокатами та суддями можуть перешкодити швидко сформувати злагоджений колектив ВС (адже на ВС покладено завдання щодо формування єдиної судової практики)?

— Ризик відсутності взаєморозуміння і злагоди серед нових суддів ВС залишається дуже великим. Суддя, який пропрацював 10-15 років в апеляційній інстанції, а потім — колегії ВСУ, розуміє, що таке командна робота; він зуміє настояти на своєму, переконавши колег у правоті своїх думок, але разом з тим і зможе змінити свою позицію, якщо почує конструктивну і обґрунтовану критику.

Саме у адвокатів і вчених звичка до останнього доводити свою правоту доведена до рівня безумовного рефлексу. Це невід'ємна частина їх роботи. Вони просто фізично не зможуть погодитися з опонентом, почувши протилежну правову позицію. Це «хліб» адвоката — до останнього доводити свою правоту в суді, навіть усвідомлюючи хибність своїх суджень. А з вченими ситуація ще гірша. Будучи прихильником якоїсь наукової концепції або ідеї, вони ніколи їй не зрадять. За всю історію відомі поодинокі випадки. Неодноразово я ставав свідком наукових баталій такого рівня напруженості, що порівняно з ними, правові спори в рамках колегії суддів, скажімо апеляційної чи касаційної інстанції, могли здатися розмовою старих приятелів на уїк-енді. Так про який консенсус може йти мова в колегіях нового ВС? Його досягнення буде дуже проблематичним.

Крім цього, як колишні адвокати та науковці планують виготовляти тексти судових рішень, якщо вони ніколи раніше цього не робили? У них просто ніколи не було такого досвіду. Вони будуть вчитися на рішеннях Верховного Суду? Ви уявляєте собі якість цих рішень? Або всю роботу по виготовленню текстів рішень планують покласти на помічників? Суддя, який не сам пише тексти рішень, — не суддя. Він просто зобов'язаний це робити! Хоча б частину своїх рішень потрібно писати самостійно.

— Кого з Ваших колег Ви хотіли б бачити на посаді судді ВС? Чому Ви не претендували на посаду судді ВС?

— Серед суддів ВС я хотів би бачити саме суддів, які пройшли всі сходинки судової кар'єри, розуміють суть і специфіку роботи судді і не заплямували себе постановою сумнівних рішень і здатних пояснити джерела походження свого майна. Вони повинні мати бездоганну репутацію. Такі судді не просто є — їх, на подив багатьох ЗМІ, переважна більшість.

Мій науково-педагогічний стаж становить 15 років. Я продовжую читати лекції і керувати аспірантами після того, як одягнув мантію. Дуже люблю викладацьку діяльність і не зміг від неї відмовитися, навіть незважаючи на надмірне навантаження за основним місцем роботи. Я міг би брати участь у конкурсі на посаду судді ВС, але не буду цього робити. Крім семи років роботи в суді першої інстанції, потрібно як мінімум стільки ж пропрацювати в апеляційній, щоб задуматися про конкурс у Верховний Суд. Робота в ньому передбачає дуже високий рівень відповідальності, до якого потрібно серйозно готуватися. Можливо, років через 10.

Джерело: судово-юридична газета