Під час здійснення своєї професійної діяльності адвокат повинен притримуватись адвокатської етики, тобто обов'язкових для кожного адвоката правил поведінки, заснованих на моральних критеріях і традиціях адвокатури, а також на міжнародних стандартах і правилах адвокатської професії.

 

 

 

 

 

Вказані Правила містять основні принципи, через призму яких і має здійснюватися професійна діяльність будь-яким адвокатом.

 

Про ці принципи розповів адвокат, к.ю.н., член Правління Асоціації правників України Максим Шевердін у своїй статті  «Основні принципи адвокатської етики».

 

Основними принципами є:

1) незалежність та свобода адвоката у здійснені адвокатської діяльності;

2) дотримання законності у професійній діяльності і у приватному житті;

3) домінантність інтересів клієнта;

4) неприпустимість конфлікту інтересів;

5) конфіденційність;

6) компетентність та добросовісність (доброчесність) при наданні правової допомоги.

 

Незалежність адвоката у здійснені ним адвокатської діяльності передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність з надання правової допомоги, здійсненню захисту або представництва клієнта, зокрема з боку державних органів, політичних партій, інших адвокатів тощо, а також від впливу своїх особистих інтересів. Адвокат зобов’язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що впливали б на його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта та перешкоджають належному здійсненню адвокатської діяльності.

 

Сьогодні, на жаль, ми спостерігаємо численні випадки тиску на адвокатів з боку правоохоронних органів шляхом проведення обшуків в офісах та житлових приміщеннях адвокатів, відкриття кримінальних проваджень щодо адвокатів саме у зв’язку з наданням ними правової допомоги своїм клієнтам.

 

Незалежність адвоката також полягає в тому, що адвокат не повинен займатися іншою діяльністю, яка ставила б його в будь-яку залежність від інших осіб чи підпорядкувала б його вказівкам або правилам, які можуть увійти в суперечність з нормами чинного законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, або можуть іншим чином перешкоджати вільному й незалежному здійсненню ним адвокатської діяльності. Адвокат не повинен ділити гонорар, отриманий від клієнта, з іншими особами, але може це робити, якщо це дозволяється актами законодавства, статутними документами або іншими професійними правилами, яким підпорядковується адвокат.

 

Принцип дотримання законності полягає в тому, що у своїй професійній діяльності адвокат зобов’язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх скоєнню. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству. Так само і у своєму приватному житті адвокат також зобов’язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти зумисно їх скоєнню іншими особами.

 

Проте, не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката порушення останнім норм чинного законодавства, якщо за це передбачений інший вид юридичної відповідальності і при цьому в діях адвоката не міститься порушення Правил адвокатської етики. Наприклад, якщо адвокат порушив правила дорожнього руху та був притягнутий за це до адміністративної відповідальності, то за це він не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Так само, якщо з особи, що має статус адвоката, за рішенням суду відбулося стягнення грошових коштів за невиконання цивільно-правового зобов’язання, то це також не може бути підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

 

Принцип домінантності інтересів клієнта полягає в тому, що адвокат зобов’язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами, інтересами колег, партнерів, співробітників, законних представників клієнтів або їх опікунів, піклувальників та інших осіб, а також перед будь-якими іншими міркуваннями. При реалізації цього принципу адвокат не може виходити за межі принципу законності. Адвокат має, за можливості, сприяти позасудовому врегулюванню спорів між клієнтом та іншими особами, а вразі неможливості цього, застосовувати всі законні засоби ефективного вирішення спору на користь клієнта. Адвокат має поважати свободу вибору клієнтом захисника, представника чи особи, яка надає йому правову допомогу, і ні до прийняття доручення, ні в процесі його виконання не вчиняти перешкод у реалізації цієї свободи.

 

Неприпустимість конфлікту інтересів. Одним з дискусійних питань в сфері здійснення адвокатської діяльності залишається питання конфлікту інтересів. Особа, що має статус адвоката, не завжди взаємодіє з оточуючими людьми саме як адвокат, але продовжує мати цей статус, продовжує володіти відомостями, що складають адвокатську таємницю, тощо. Тому іноді виникають ситуації, коли адвокат має можливість використати такі відомості всупереч інтересам клієнта у власних інтересах або в інтересах третіх осіб. Тому неприпустимість конфлікту інтересів є одним з основних принципів адвокатської діяльності, дотримання якого кожним адвокатом впливає на престиж професії в цілому.

 

Під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

 

Правила адвокатської етики визначають три безумовні випадки, коли конфлікт інтересів може мати місце:

1) захист одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими; 

2) здійснення захисту клієнта або надання йому правової допомоги, якщо до цього адвокат надавав правову допомогу, здійснював захист або представництво іншого клієнта, від якого він отримав конфіденційну інформацію, дотичну до інтересів нового клієнта;

3) здійснення захисту клієнта або надання йому правової допомоги, якщо інтереси клієнта суперечать власним інтересам адвоката.

 

При чому в перших двох випадках, заборона щодо здійснення захист та надання правової допомоги в умовах конфлікту інтересів може бути подолана шляхом отримання письмової згоди клієнтів. В іншому випадку адвокат не може брати доручення від клієнта, а в разі виникнення конфлікту інтересів в процесі реалізації адвокатом договору, такий договір має бути розірваним.

 

Прикладом конфлікту інтересів може бути випадок, коли адвокат надав правовому допомогу клієнту – юридичній особі, при цьому спілкувався безпосередньо з керівником підприємства. Пізніше між засновниками юридичної особи та її керівником виник конфлікт, що призвів до судового спору. В такому випадку представлення адвокатом інтересів колишнього керівника юридичної особи, якій адвокат раніше надавав правову допомогу, може мати місце конфлікт інтересів.

 

Дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання правової допомоги. Тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, яка визначена як предмет адвокатської таємниці Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» або становить персональні дані про фізичну особу, які охороняються законодавством з питань захисту персональних даних, є правом адвоката у відносинах з усіма суб’єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов’язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується. Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі.

 

Розголошення відомостей, що складають адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, слідства і суду допитати адвоката про обставини, що складають адвокатську таємницю. На жаль, не всі адвокати, суди та слідчі дотримуються цього положення. Відомі випадки, коли адвокат давав показання в суді як свідок по кримінальному провадженню за обвинуваченням свого колишнього клієнта, якого він захищав на досудовому слідстві. Це є безумовною підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

 

Адвокат зобов’язаний забезпечити такі умови зберігання документів, переданих йому клієнтом, адвокатських досьє та інших матеріалів, що знаходяться в його розпорядженні і містять конфіденційну інформацію, які розумно виключають доступ до них сторонніх осіб. Оскільки вимоги щодо збереження адвокатської таємниці розповсюджуються не лише на адвоката, а й на його помічника, стажиста, інших осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом (адвокатським бюро, об’єднанням), то саме адвокат зобов’язаний забезпечити розуміння і дотримання принципу конфіденційності всіма вказаними особами.

 

Принцип компетентності та добросовісності (доброчесності) вимагає від адвоката знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність в урахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення. Адвокат не повинен надавати правову допомогу, здійснювати захист або представництво з питань, які не охоплюються сферою його спеціалізації, в разі, якщо така має місце, і явно не відповідають рівню його компетенції. Він має постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві. Так само адвокат повинен забезпечувати обґрунтовано необхідний рівень компетентності своїх помічників, стажистів, технічного персоналу та інших осіб, що залучаються ним для виконання окремих робіт у зв’язку з виконанням доручення.

 

Здається, що даний принцип в чинній редакції Правил в переважній мірі вимагає від адвоката високого рівня професійної підготовки і ґрунтовного знання чинного законодавства, тобто вимагає саме компетентності.  Проте, Правила майже не розкривають другу складову вказаного принципу – добросовісності (доброчесності).

 

Принцип доброчесності полягає в чесній і сумлінній поведінці адвоката при здійсненні ним своєї професійної діяльності. Саме доброчесність, є тією морально-етичною категорією, яка формує адвоката як ЗАХИСНИКА прав і свобод свого клієнта. Дотримання принципу доброчесності (добросовісності) має лежати в основі дотримання інших принципів адвокатської професії, які закріплені в Правилах адвокатської етики – незалежності, законності, домінантності інтересів клієнта, неприпустимості конфлікту інтересів, конфіденційності і компетентності.