Сьогодні, 6 квітня 2017 року, відбулося засідання ГО «Асоціація слідчих суддів України» за участю суддів, адвокатів та науковців, присвячене обговоренню внесення змін до процесуального законодавства, а саме Цивільного процесуального кодексу України.
Суддівську спільноту представляли голова Київського районного суду м.Одеси Сергій Чванкін та судді Володимир Петренко, Оксана Куриленко, Павло Прохоров, Любов Калініченко, Олена Васильків, Ірина Пучкова, Ян Бескровний та Людмила Салтан.
Свою точку зору стосовно майбутніх можливих змін до Цивільного процесуального кодексу висловили і науковці кафедри цивільного процесу НУ «ОЮА»: д.ю.н., професор, зав.кафедрою цивільного процесу Неллі Голубєва, к.ю.н., доцент Наталя Волкова, к.ю.н., доцент Ігор Андронов, к.ю.н., доцент Тетяна Стоянова та к.ю.н., доцент кафедри цивільного права Олена Берназ-Луковецька .
Також, до аналізу законопроекту долучився і голова правління ГО «Спілка юристів Одеської області» Олександр Рябець.
Нагадаємо, що 23 березня 2017 року до Верховної Ради України надійшов проект Закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» за №6232. Ініціатором законопроекту виступив Президент України Порошенко Петро Олексійович.
Першочерговою зміною, яка знайде відображення в усіх процесуальних кодексах у разі прийняття цих змін, стане впровадження ефективного захисту прав особи, яка звертається до суду, як першочергового завдання судочинства.
Суддя Київського районного суду м.Одеси Володимир Петренко звернув увагу присутніх на основні новели, передбачені законопроектом:
- Нові правила юрисдикції та підсудності.
- Розширення засобів доказування, дієві механізми забезпечення доказів та позову.
- Спрощення та прискорення розгляду нескладних справ.
- Забезпечення ґрунтовної підготовки та розгляду складних справ.
- Механізми запобігання зловживанню процесуальними правами.
- Ефективна компенсація судових витрат.
- Впровадження «електронного суду».
Проаналізувавши 100 статей законопроекту, судді, науковці та представник адвокатської спільноти детально зупинилися на ст.7 Гласність судового процесу. Зокрема дуже суперечливим виявився пункт 5, який закріплює, що транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет здійснюється в обов'язковому порядку, якщо всі учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відео конференції. Постає питання, чи буде це доречним і чи не порушуватиме інтереси сторін у справі?
Також учасники наради виступили з пропозицією внести зміни до статті 14, яка регламенує функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме передбачити перехідний період для переходу від паперового формату судових справ до електронних. Необхідні пропозиції будуть опрацьовані робочою групою для подальшого звернення до профільного комітету ВРУ.
Жваву дискусію викликало і обговорення ч.7 ст. 34 стосовно передачі невирішених судових справ для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi Кодексом.
Члени АССУ звернули увагу, що це положення може призвести до зловживання сторонами своїми процесуальними правами та вирішили також включити це питання для опрацювання робочою групою з подальшим внесенням пропозицій.
Проаналізувавши закріплені статтею 40 положення щодо заявлення відводів та самовідводів, учасники одноголосно дійшли згоди стосовно внесення доповнення, а саме складання заяви про відвід судді у письмовій формі.
Також слід зауважити, що в законопроекті не надано належного тлумачення терміну «малозначні справи», що також потребує врегулювання.
Не дивлячись на те, що деякі запропоновані норми потребують вдосконалення та доопрацювання, в цілому Проект закону №6232 є доцільним та прогресивним, а наслідком його прийняття має стати впровадження ефективних механізмів захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб та інтересів держави.