В Україні все більшого розголосу набуває тема участі підлітків в так званих «групах смерті». Суть такої участі полягає в тому, що діти, зазвичай у віці 12-16 років, протягом 50 днів виконують завдання «кураторів», пов'язані з вчиненням тілесних ушкоджень. Кінцеве завдання — самогубство.

 

 

 

 

  Голова Київського районного суду міста Одеси Сергій Чванкін надав виданню «UkrPost»  коментар стосовно зазначеної проблеми.  

 

Товариство обґрунтовано стурбоване такою ситуацією, адже підлітки в цьому віці дуже легко підпадають під негативний вплив сторонніх осіб і часто мають нестабільний психічний стан, який виявляється в дратівливості, швидкій зміні настрою, депресивності.

 

Користуючись цим, «куратори» маніпулюють ними, що призводить до тілесних ушкоджень, порушень у психіці жертви, або навіть до летального результату.

 

При цьому, в одних випадках дітей змушують звести рахунки з життям, погрожуючи в іншому разі вбити батьків або рідних, в інших — жертви самі здійснюють останній крок.

 

За даними поліції, в Україні поки налічується понад 200 активних учасників подібних груп. І вже є два летальних випадки — у Донецьку та Івано-Франківську.

 

Близько місяця тому СБУ виявили цілу групу підлітків в Рівненській області, які були втягнуті в суїцидальну гру «сині кити».

 

Однак, «групи смерті» створюють і шахраї, з метою збагачення. Вони діють за аналогічною схемою, а потім дають дітям завдання написати персональні дані батьків, ідентифікацій код та номери банківських карток.

 

Погроза заподіяння шкоди рідним чи близьким підпадає під визначення шантажу, а винну особу можна притягти до відповідальності в порядку застосування ст. 120 Кримінального кодексу України.

 

У разі ж, якщо таких дій скоєно не було, кваліфікувати такі дії за відповідною статтею правоохоронні органи не зможуть. І винний зможе уникнути відповідальності, або ж отримає значно більш м'яке покарання, ніж заслуговує за скоєний вчинок.

 

Хочу зазначити, що це проблема не тільки нашої країни.

  

Смертельна гра для підлітків наздогнала і Польщу. В цій країні було зафіксовано вже три випадки схиляння дітей до самогубств. Поліція одразу почала вживати заходів, звернувшись до оператора однієї із соцмереж, з вимогою заблокувати цю гру.

 

Кілька місяців тому «синя чума» наздогнала і підлітків Білорусі. На щастя, випадків дитячих самогубств зареєстровано не було, але є постраждалі. Так, нещодавно у Вітебську навіть було порушено кримінальну справу за фактом схиляння підлітка до самогубства.

 

Національне законодавство України передбачає кримінальну відповідальність за дії, які призводять до самогубства людей, це стаття 120 Кримінального кодексу України.

 

Але ситуація, що склалася сьогодні свідчить про те, що зазначена стаття не охоплює суспільні процеси, які мають місце останнім часом.

 

Так, вказана стаття передбачає відповідальність за доведення особи до самогубства, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох і більше осіб, а також якщо ці дії були вчинені щодо неповнолітнього.

 

Доведення до самогубства неповнолітнього є найбільш суспільно небезпечним діянням і тому відноситься до тяжкого злочину. Санкцією статті передбачено від семи до десяти років позбавлення волі.

 

Але хочу звернути увагу на те, що Кримінальний кодекс не передбачає відповідальності за організацію діяльності, пов'язаної зі схилянням до скоєння самогубства шляхом поширення інформації про способи вчинення самогубства і закликів до його скоєння.

 

Було б доцільно запровадити кримінальну відповідальність не тільки у відношенні осіб, які здійснюють подібні суспільно небезпечні активні дії, але і до адміністраторів так званих «груп смерті» та організаторів будь-яких неформальних об'єднань, діяльність яких пов'язана зі схилянням під час публічних виступів, через ЗМІ, мережу Інтернет, насамперед дітей, до вчинення самогубства.

 

Тому, вказані прояви схиляння до масового психозу повинні бути передбачені або відповідними частинами статті 120 Кримінального кодексу України, або включені в окрему статтю Кодексу, а санкцію статті слід віднести до особливо тяжких злочинів.

 

Але одних змін у законодавство недостатньо. Батькам, у першу чергу, потрібно навчитися слухати своїх дітей і уважніше ставитися до їх інтересів та образу життя.

 

Зокрема, підлітку необхідно роз'яснити, чим загрожує розголошення власної персональної інформації — особистих даних, місця проживання, навчання тощо.

 

Якщо все ж таки ви виявили, що ваша дитина потрапила «на гачок» зловмисників в мережі, потрібно негайно повідомляти про такі факти в Департамент кіберполіції.