Чинний Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» було прийнято у 1992 році й на даний час є всі ознаки його морального старіння та невідповідності існуючим суспільним та правовим реаліям.

 

 

 

 

Неузгодженості законодавства, які з’явилися після набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України, мали наслідком недоліки в роботі оперативних підрозділів різних правоохоронних органів і, у першу чергу, Національної поліції, що вилилось у значне погіршення оперативної обстановки в державі взагалі й, зокрема, росту рівня злочинності та збільшення кількості нерозкритих злочинів.

 

На даний момент фактично паралізовано діяльність щодо оперативного супроводження кримінальних проваджень через безпідставне позбавлення самостійності оперативних працівників у прийнятті рішень щодо проведення будь-яких заходів у кримінальних провадженнях.

 

Провести удосконалення правових засад здійснення оперативно-розшукової діяльності, привести її у відповідність із європейськими стандартами, синхронізувати оперативно-розшукову діяльності та процесуальну діяльності, яка здійснюється відповідно до приписів Кримінального процесуального кодексу України пропонують за допомогою законопроекту №6284  «Про оперативно-розшукову діяльність»

 

Так,  у розділі 1 законопроекту надано дефініцію оперативно-розшукової діяльності. Нею визначено систему гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

 

Розкрито завдання оперативно-розшукової діяльності, серед яких:

1) пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність осіб (груп осіб) з метою:

забезпечення прав і свобод людини, захисту безпеки суспільства та держави;

виявлення, запобігання і припинення кримінальних правопорушень;

розшуку осіб, які вчинили кримінальні правопорушення;

встановлення місцезнаходження безвісно зниклих осіб;

встановлення анкетних даних невпізнаних осіб;

забезпечення здійснення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій під час кримінального провадження;  

протидії розвідувально-підривній діяльності спецслужб іноземних держав та організацій;

- забезпечення діяльності правоохоронних органів та осіб, які сприяють оперативно-розшуковій діяльності на підставах, передбачених законодавством України;

2) отримання інформації про правопорушення, які не є кримінальними, встановлення яких сприяє вирішенню завдань протидії злочинності;

3) отримання інформації про факти та обставини, що не мають ознак кримінального правопорушення, проте, відповідно до законодавства України, потребують перевірки.

4) отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України.

 

У розділі 2 визначено підрозділи, уповноважені на здійснення оперативно-розшукової діяльності, їхні обов’язки та права, межі повноважень, інформаційне забезпечення ОРД.

 

Пропонується надати можливість здійснення ОРД:

1) Державному бюро розслідувань;

2) Державній прикордонній службі України;

3) Національному антикорупційному бюро України;

4) Національній поліції;

5) Державній фіскальній службі;

6) відповідним органам і установам виконання покарань та слідчих ізоляторів, підпорядкованих Міністерству юстиції України;

7) розвідувальному органові Міністерства оборони України;

8) Службі безпеки України;

9) Службі зовнішньої розвідки України;

10) управлінню державної охорони;

11) Військовій службі правопорядку у Збройних Силах України.

Також пропонується заборонити проведення оперативно-розшукової діяльності підрозділам інших міністерств, відомств, громадським, приватним організаціям або особам.

 

У проекті Закону визначається вичерпний перелік підстав проведення оперативно-розшукової діяльності, чітко визначаються самі оперативно-розшукові заходи та порядок їхнього здійснення, вимоги до документального оформлення.

 

Розділ 3 законопроекту присвячений оперативно-розшуковому провадженню. Визначено стадії ОРД, строки ведення оперативно-розшукових справ, їхнє закриття, використання матеріалів, отриманих у результаті оперативно-розшукової діяльності.

 

У проекті Закону відображено й питання контролю за оперативно-розшуковою діяльністю. Наголошується, що державний контроль за оперативно-розшуковою діяльністю становить правовий механізм функціонально реалізованих уповноваженими органами та їх посадовими особами напрямків діяльності, що забезпечують дотримання законів, прав та інтересів учасників цієї сфери суспільних відносин. Державний контроль за ОРД може здійснюватися у формі позавідомчого та відомчого контролю.

 

Передбачено можливість і форми парламентського, судового та громадського контролю за ОРД.

 

Окрему увагу в тексті законопроекту присвячено прокурорському нагляду за дотриманням законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності. Визначено суб’єктів прокурорського нагляду, його предмет, межі компетенції прокурорів у цій сфері.

 

Проектом Закону значна увага приділяється питанням здійснення негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами під час кримінального провадження; оперативно-розшуковому супроводженню кримінального провадження; питанням використання відповідних матеріалів, отриманих у результаті здійснення цих заходів, у кримінальному провадженні.