Останнім часом застава як запобіжний захід застосовується все частіше у кримінальному провадженні. Перевага застави перед іншими запобіжними заходами полягає у тому, що застава не позбавляє особу особистої свободи, держава не витрачає бюджетні кошти на утримання підозрюваного або обвинуваченого у слідчих ізоляторах, особа може продовжувати трудову діяльність, забезпечувати сім’ю тощо.
За результатами розгляду заяв про порушення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року Європейський суд з прав людини доходить висновку, що перед застосуванням тримання особи під вартою (найтяжчого заходу втручання в право на свободу) національний суд обов’язково повинен розглянути можливість застосування менш суворих запобіжних заходів, зокрема й застави, якщо її передбачено національним законом.
Відповідно до положень частини першої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків.
Отже, чинний КПК України визначає заставу одним з видів запобіжних заходів. До того ж, за загальним правилом частини третьої статті 183 КПК слідчий суддя, суд, постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом.
На сьогодні застава в Україні можлива виключно у грошовій формі та в грошовій одиниці України, а її конкретний розмір визначає слідчий суддя чи суд, як правило, у межах, визначених частиною п’ятою статті 182 КПК України. При цьому з огляду на положення частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави, з одного боку, повинен достатньо гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, тобто бути суттєвим і значущим для особи, а з другого – не може бути завідомо непомірним для нього. Віднайти розумний баланс між цими двома категоріями досить непросто. Водночас це ускладнюється ще й тим, що заставу може бути внесено виключно в грошовій формі, в той час як переважна більшість українців на сьогоднішній день не має значних коштів, хоча багато хто є власником рухомого й нерухомого майна.
З огляду на зазначене доцільно розширити перелік предметів, які можуть визнаватися заставою в розумінні запобіжного заходу, у тому числі й альтернативного триманню під вартою. Про це йде мова в проекті Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо розширення переліку предметів, які можуть визнаватися заставою» №6497, зареєстрованому в Парламенті вчора, 25 травня.
Надання можливості внесення як застави не лише грошових коштів, але й іншого майна, є практикою багатьох країн. Зокрема, у Польщі такий запобіжний захід, як майнова порука, виражається у внесенні як грошових коштів, так і цінних паперів, а також у заставі рухомого майна чи іпотеці нерухомого майна. У Казахстані предметом застави можуть бути грошові кошти, цінності (коштовності, цінні папери, антикваріат та предмети, що представляють культурну та іншу цінність), рухоме і нерухоме майно. У США предметом застави найчастіше є грошові кошти, проте суд може встановити інший вид застави, наприклад, квартиру або земельну ділянку для гарантії явки підозрюваного/обвинуваченого до суду або для продовження розслідування. У Хорватії предметом застави можуть бути гроші, цінні папери, цінні речі або інше майно, яке «можна легко перевести в готівку». Відповідно до ст. 180 КПК Австрії, предметом застави є грошові кошти та цінні папери.
З огляду на світову практику та з метою забезпечення дотримання приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод варто внести зміни до статті 182 КПК України, якими розширити перелік предметів, які можуть бути внесені як застава підозрюваним, обвинуваченим або третіми особами в інтересах підозрюваного або обвинуваченого, доповнивши його цінними паперами, рухомим та нерухомим майном.
Цим Законом передбачено внесення змін до статей 170, 182 КПК України, якими передбачено, що як заставу може бути внесено цінні папери, інше рухоме або нерухоме майно, на яке накладається арешт у порядку, визначеному Главою 17 цього кодексу. Тягар доказування цінності предмета застави та відсутності обтяжень покладається на заставодавця. Крім того, пропонується уточнити, що про прийняття застави складається протокол, який підписується посадовою особою, яка обрала такий запобіжний захід, підозрюваним, обвинуваченим, а також заставодавцем, коли їм є інша особа. Протокол і документ, що підтверджує внесення предмета застави, долучаються до матеріалів справи, а заставодавцю вручається копія протоколу.
Наразі законопроект направлено на розгляд Комітету з питань правової політики та правосуддя.