6 липня 2017 року Верховний Суд України висловив свою правову позицію у справі за №5-164кс(15)17 щодо неоднакового застосування судами норм матеріального права, а саме ст. 366 КК України.

Санкцією частини першої статті 366 КК до зміни її редакції Законом України від 7 квітня 2011 року № 3207-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», який набрав чинності 1 липня 2011 року, було передбачено покарання у виді штрафу до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

За граматичним способом тлумачення розташування в тексті санкції розділового сполучника «або» є місцем синтаксичного розриву тексту, і тому, за відсутності в тексті санкції між основними видами покарання і додатковим такого розділового пунктуаційного знаку як кома, один із видів основного покарання, передбачений в санкції, належить розглядати як альтернативний іншому, зазначеному в цій же санкції, виду основного покарання, але вже в поєднанні з додатковим покаранням, розміщеним у тексті безпосередньо за ним.

Таким чином, при засудженні особи за частиною першою статті 366 КК у редакції до 1 липня 2011 року додаткове покарання – позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю могло бути приєднане лише до такого виду основного покарання, як обмеження волі.