Головний зміст

vsuВерховний Суд України в постанові від 5 липня 2017 року по справі №6-1094цс17 висловив свою правову позицію щодо розмежування адміністративної та цивільної юрисдикції.

 

 

 

 

 

 

Згідно ст. 15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли такі справи розглядаються за КАС України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення.

 

Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

 

Згідно п. 1, 5 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства , в тому числі на виконання делегованих повноважень.

 

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, в тому числі пов'язаних з реалізацією публічної влади.

 

Публічно-правовим вважається також спір, що виник з позовних вимог, заснованих на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає відносно громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

 

Таким чином, основною відмінною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

 

З огляду на положення ст. 1 і 15 ЦПК України, ст. 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається в порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та / або органом місцевого самоврядування і суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, в зокрема права на відшкодування заподіяної шкоди.

 

В такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що в суперечці бере участь суб'єкт публічного права.