Головний зміст

VASВерховний Суд України в постанові від 12 липня 2017 року по справі №3-109гс17 висловив свою правову позицію щодо втручання держави в право на мирне володіння майном.

 

 

 

 

 

 

Втручання держави в право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акту, який повинен бути доступним для зацікавлених осіб, чітким і передбачуваним в питанні застосування і наслідків дії його норм.

 

Втручання виправдане, якщо воно здійснюється з метою задоволення «громадського», «публічного» інтересу. Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане при наявності об'єктивної необхідності в формі громадського, суспільного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад або сфер людської діяльності.

 

Саме національні органи влади повинні здійснювати первинну оцінку наявності проблеми, що представляє суспільний інтерес, рішення якої б вимагало таких заходів.

 

Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року по справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року по справі «Трегубенко проти України»).

 

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було забезпечено справедливу рівновагу (баланс) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, і інтересами особи.

 

«Справедлива рівновагу» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, і засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальне і надмірний тягар».

 

При цьому, при оцінці «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «громадського», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

 

Разом з тим, в пункті 71 рішення у справі «Рісовській проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного врядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість.