Верховний суд України у постанові від 12 червня 2017 року по справі №6-3059цс16 висловив свою правову позицію стосовно переходу права власності на земельну ділянку.

Частина 4 ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб, право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Аналіз змісту норм ст. 120 ЗК України в їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень з переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Указані норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості з земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.

За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки знаходиться в прямій залежності від права власності на будинок та споруду.

Таким чином, за загальним правилом, що міститься в частині 4 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на частину будівлі або споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих же умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК разом з нормою ст. 125 цього Кодексу слід виходити з того, що в разі переходу права власності на об'єкт нерухомості в установленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.

Це правило стосується і випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно з правом на нерухомість, проте земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Крім того, частиною першої ст. 356 ЦК України передбачається, що власність двох чи більше осіб з визначенням частки кожного з них в праві власності є спільною частковою власністю.

У відповідності до статей 364, 367 ЦК України кожен з співвласників має право на виділення його частки майна, яке знаходиться в спільній сумісній власності, в натурі.

Аналогічне положення закріплено в частині 3 ст. 88 ЗК України.

Згідно зі ст. 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, наприклад, при придбанні у власність земельної ділянки двома або більше особами за цивільно-правовими угодами, при прийнятті спадщини або за рішенням суду.

Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, що знаходиться в частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку.

Відповідно до частини 4 цієї статті учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, яка відповідає розміру належної йому частки.