НАЗК інформує стосовно деяких питань, пов’язаних з обмеженнями осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (реалізація електроенергії за «зеленим» тарифом).
Чи слід розцінювати діяльність держслужбовця з реалізації за цивільно-правовим договором за плату електроенергії, виробленої ним за так званим «зеленим» тарифом як порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначених статтею 25 Закону України «Про запобігання корупції»?
Вказана особа має вдома електрогенеруючу установку з альтернативних джерел. Надлишкову електроенергію реалізується за цивільно-правовим договором за плату.
НАЗК надало роз’яснення з цього питання.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» визначено, що стимулювання виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел, здійснюється відповідно до законодавства шляхом: застосування економічних важелів і стимулів, передбачених законодавством про енергозбереження та охорону довкілля, з метою розширення використання альтернативних джерел енергії; створення сприятливих економічних умов для спорудження об’єктів альтернативної енергетики.
Так, «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлюється єдиним для кожного виду альтернативного джерела енергії (частина третя статті 91 Закону України «Про альтернативні джерела енергії»).
Частиною першою статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 25 Закону особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
При застосуванні обмеження в частині зайняття підприємницькою діяльністю пропонуємо керуватися наведеним у статті 42 Господарського кодексу України визначенням підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з частиною першою статті 58 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа – підприємець у порядку, визначеному законом.
Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 Методичних рекомендацій з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 14.07.2016 № 2, під «іншою оплачуваною діяльністю» варто розуміти будь-яку діяльність, спрямовану на отримання доходу і не пов’язану з виконанням особою своїх посадових обов’язків із виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Водночас згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Порядку продажу, обліку та розрахунків за вироблену електричну енергію з альтернативних джерел енергії об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 27.02.2014 № 170 (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2016 № 229), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2014 за № 539/25316, договір купівлі-продажу електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства – правочин, який спрямований на врегулювання цивільних прав та обов'язків між побутовим споживачем та електропостачальником, що здійснює постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території провадження ліцензійної діяльності, під час купівлі-продажу за «зеленим» тарифом електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства.
З наведеного випливає, що державний службовець у разі продажу за «зеленим» тарифом електричної енергії, виробленої генеруючими установками його приватного домогосподарства, отримує дохід в рамках звичайного цивільного обороту. При цьому інформацію про такий дохід потрібно відобразити в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за відповідний звітний період як «Інші доходи».
Проте, чи є виконання умов відповідного договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом зі сторони продавця, який не є фізичною особою-підприємцем, під час проходження ним державної служби «іншою оплачуваною діяльністю» відповідно до статті 25 Закону законодавством України не визначено.
Звертаємо увагу на те, що Законом України «Про запобігання корупції» не встановлено обмежень для державних службовців щодо розпорядження своїм майном.».