Суддя Верховного Суду України О.Ф. Волков висловив окрему думку у справі №21-4054а16 щодо поняття «охоронюваний законом інтерес».

За загальним правилом індивідуальні акти можуть бути оскаржені тільки особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Обов'язковою ознакою правового акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень є створення ним юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи і його юридичний обов'язок. Тому судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується в конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп / 2004 Конституційний Суд України роз'яснив, що «охоронюваний законом інтерес» - це прагнення до користування конкретним матеріальним та / або нематеріальним благом, обумовлений загальним змістом легітимний дозвіл.

Охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально принципам.

При цьому особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

У той же час задоволення відповідних вимог особи можливо лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто рішення, дія чи бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

З цього випливає, що звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не тільки способом відновлення законності і правопорядку в публічних правовідносинах.