Головний зміст

vsuВерховний Суд України в постанові від 6 вересня 2017 року по справі №6-1136цс17 висловив свою правову позицію щодо порядку звернення стягнення на предмет застави.

 

 

 

 

 

Згідно ч. 1 ст. 587 ЦК України особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встановлено договором:

 

1) вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави;

2) утримувати предмет застави належним чином;

3) негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.

 

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» боржник зобов'язаний своєчасно повідомляти обтяжувача про загрозу втрати, пошкодження, псування або погіршення стану предмета обтяження.

 

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя одним із способів: за рішенням суду або в позасудовому порядку, шляхом придбання заставоутримувачем предмета застави у власність або шляхом продажу заставодержателем предмета застави третій особі – покупцеві.

 

За положенням п. 3 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду повинно бути зазначено, зокрема, заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.

 

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» вилучення у боржника і передача стягувачеві предметів, зазначених у рішенні суду, є одним із заходів примусового виконання цього рішення.