Головний зміст

vsuВерховний Суд України в постанові від 13 грудня 2017 року по справі №6-996цс17 висловив свою правову позицію щодо порядку стягнення грошових коштів за договором позики.

 

 

 

 

 

 

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і якості.

 

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

 

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальнику лежить обов'язок повернути суму позики в строк і в порядку, які передбачені договором.

 

Відповідно до частини другої статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

 

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи його укладення, а також свідчить про отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

 

Таким чином, досліджуючи боргові розписки або договори позики, суди повинні проявляти справжню правову природу укладеного договору, а також давати оцінку всім наявним доказам і в залежності від встановлених результатів - робити відповідні правові висновки.