Головний зміст

ESPLЧи повинен громадянин, котрий отримав дозвіл на будівництво, враховувати можливі зміни в тлумаченні закону в майбутньому? І хто зобов’язаний відшкодувати збитки, якщо потрібно буде знести будівлі? Із цими питаннями розбирався Європейський суд з прав людини.

 

 

 

Будівництво як реконструкція

 

Подружня пара з Литви у 2003 році купила майже 0,5 га лісових угідь і вирішила спорудити на цій ділянці дачний будиночок.

 

У 2005 році Донатас Тумеліс подав заявку про дозвіл на будівництво, виходячи зі встановленого судом юридичного факту, що раніше на цій ділянці розміщувалися господарські споруди. І хоча житловий будинок розташовувався поза межами придбаної ділянки, суд вирішив: зведення дачі та споруд можна розглядати як реконструкцію, що не заборонено лісовим кодексом. Представник відділу охорони навколишнього середовища проти цього не заперечував.

 

Муніципальна влада видала дозвіл на будівництво, і до 2007 року літній будинок був зведений та зареєстрований як завершений на 97%. Проте через 4 роки надійшла скарга про незаконне будівництво, і прокуратура ініціювала судове провадження про анулювання дозволу на будівництво і, відповідно, про знесення споруд.

 

Суд першої інстанції підтримав подружжя, але апеляційний суд став на бік прокурора. Заявники, муніципалітет, який видавав дозвіл, і місцевий відділ охорони навколишнього середовища подали апеляцію з питань права до Верховного суду країни. Проте й там не знайшли розуміння. Кінець кінцем примусове виконання рішення про знесення було припинено до розгляду заяви подружжя Тумелісів у Страсбурзі.

 

Ризик ретроспективи

 

У рішенні по справі «Tumeliai v. Lithuania» від 9.01.2017 ЄСПЛ зазначив, що «ризик, пов’язаний з помилкою, допущеною державним органом, повинна нести сама держава».

 

Суд не погодився з аргументами уряду, що заявники мали підозрювати, що дозвіл на будівництво був «нестійким». Адже влада, яка видала заявникам дозвіл на будівництво, й органи, котрі зареєстрували будівлю, не згадували про постанову Конституційного суду, в якій констатувалося, що зведення будівель на землях лісу, не пов’язаних з лісовим господарством, не допускається в принципі.

 

Понад те, замість спроб скасувати дозвіл на будівництво, будинок зареєстрували у відповідних органах майже через рік після винесення постанови КС Литви. Немає в справі й будь-яких відомостей про те, що заявники «сприяли» отриманню незаконного дозволу.

 

Тому ЄСПЛ дійшов висновку: оскільки влада підтвердила, що будинок може бути зведений, у заявників не було достатніх підстав сумніватися в законності такого рішення й вони мали право розраховувати на те, що воно в майбутньому не буде оголошене неправомірним.

 

Прикметно, що навіть національний суд відхилив прохання судового пристава роз’яснити порядок виконання рішення про знесення будівель. Адже, як відзначив ЄСПЛ, необхідно було встановити ступінь відповідальності органів влади й заявників, а також розподілити витрати на знесення між власниками споруд, муніципалітетом і органом охорони довкілля.

 

Всі ці міркування дозволили Суду зробити висновок, що позов прокурора не відповідає законній меті, а значить, була порушена ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

 

Відшкодування збитків

 

Щоправда, подружня пара не змогла домогтися від ЄСПЛ компенсації за свої споруди, які, ймовірно, все ж таки будуть знесені. Свої витрати на будівництво вони оцінили більш ніж у 255 тисяч євро.

 

Таким чином, ЄСПЛ зобов’язав державу сплатити подружжю 2000 євро моральної шкоди та 1000 євро витрат.

 

По суті, тлумачення ЄСПЛ ст.1 протоколу зводиться до того, що позови прокуратури про скасування дозволів на будівництво (як і інші скарги, пов’язані з позбавленням права власності) повинні супроводжуватися пропозиціями про відшкодування матеріальних збитків за рахунок органу, який такі рішення ухвалював. Адже саме держава в особі відповідних суб’єктів перш за все несе відповідальність (і ризик подальшої компенсації) за незаконні дозволи, а не громадяни, яким вони давалися. Зрозуміло, якщо мова не йде про кримінал.

 

Джерело: ЗіБ