Головний зміст

VSВнесення нотаріусом до реєстру запису про припинення іпотеки є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства.

 

 

 

 

 

Проте сам факт не створюється реєстраційною дією нотаріуса. Існування спірного запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді.

 

Велика Палата Верховного Суду постановою, прийнятою 23 травня 2018 року у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18), підтвердила правильність висновків судів попередніх інстанцій та залишила в силі рішення, якими встановлено нікчемність договорів оренди та суборенди, укладених щодо переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя.

 

За змістом з’ясованих судами обставин справи іпотека, яка виникла щодо спірного майна, була зареєстрована належним чином, а належні та допустимі докази того, що ця іпотека була припинена за визначених законодавством підстав на час укладення договорів щодо спірного майна, відсутні.

 

Таким чином, юридична особа, яка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, неправомірно володіє та користується спірними нежитловими приміщеннями, тому що договори, якими ця особа обґрунтовує правові підстави користування приміщеннями, укладені всупереч положенням законодавства. Це зумовлює їх нікчемність та не створює інших юридичних наслідків, крім пов’язаних з їх нікчемністю.

 

З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18) можна ознайомитися за посиланням.