Головний зміст

zV1T62GaN63tyXNYRs7vzrbh0iz0TkДля досягнення справедливого балансу між конкуруючими інтересами у спорі прийомних і біологічних батьків вирішальними для суду є найкращі інтереси дитини, які визначаються, в тому числі, її віком.

 

 

 

 

З цієї позиції виходив Європейський суд з прав людини, вирішуючи справу «Aнтковяк проти Польщі».

 

Подружжя Антковяк планували всиновити дитину від жінки, яку вони знайшли в Інтернеті. Остання під час вагітності погодилася віддати їм дитину для усиновлення. Після народження було відкрите відповідне провадження для усиновлення, позбавлення біологічних батьків їх батьківських прав та отримання опіки. Водночас, біологічна мати змінила свою думку, забрала згоду на усиновлення і заявила про намір возз’єднатися з дитиною.

 

Справа розглядалася більше п’яти років. В ході провадження суди тимчасово призначили контакт між біологічними батьками та дитиною. Після розгляду декількох звітів фахівців з дитячої освіти, психолога та психіатра, а також заслухавши свідків, які мали різні думки суд прийняв остаточне рішення стосовно того, що дитину необхідно об’єднати з її біологічними батьками. Суд визнав, зокрема, що найкращі інтереси дитини мають пріоритет, а також те, що ухвалене рішення є єдиним способом врегулювати ситуацію в довгостроковій перспективі і уникнути емоційних ускладнень у майбутньому.

 

Рішення суду Польщі про вилучення дитини з опіки прийомних та розміщення її у біологічних батьків подружжя Антковяк оскаржили до ЄСПЛ, пославшись на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

 

Складність і делікатність проблеми полягала у тому, що необхідно було зробити складний вибір між двома парами, які були обидві придатні для виховання дитини але, як зауважив ЄСПЛ, першочерговим міркуванням в рішеннях судів, як того і вимагає міжнародне право, були найкращі інтереси дитини.

 

Зокрема, суд у Страсбурзі зауважив, що національний суд ретельно проаналізував справу встановлюючи баланс між тісними стосунками, які дитина розвинула з подружжям-заявниками, та тим фактом, що не було надто пізно віддавати дитину з огляду на її юний вік та шанс бути вихованим його біологічною сім’єю. З цією метою суди й призначили контакт між біологічними батьками та дитиною.

 

Незважаючи на те, що тривалість процесу прийняття рішень на національному рівні у цій справі явно не була в найкращих інтересах дитини, ЄСПЛ дійшов висновку, що взагалі провадження на національному рівні було справедливим в розумінні статті 8 Конвенції. Відтак, Суд відхилив заяву подружжя як неприйнятну.

 

Джерело: ECHR.Ukrainian Aspect