Головний зміст

bscreenshot g42cf7Суди розглядали справу про визнання договору дарування нерухомого майна з правом сервітуту недійсним.

 

 

 

 

 

 

Позивач зазначала, що уклала зазначений правочин у зв'язку з тим, що вона та її чоловік були особами похилого віку та потребували допомоги у веденні господарства, придбанні ліків, догляді за будинком та господарськими спорудами, городом та інше, а відповідач запропонувала їй надання відповідної допомоги, в тому числі і фінансової, взамін на відчуження на її користь належного подружжю будинку.

Суд першої інстанції заочним рішенням позов задовольнив, а апеляційний суд залишив таке рішення без змін. Відповідач у заяві про перегляд заочного рішення та під час розгляду такої заяви у судовому засіданні заявляла клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача, але ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги не розглянули це клопотання по суті.

У касаційній скарзі відповідач зазначала про те, що суд першої інстанції після отримання позовної заяви не звернувся із запитом про надання інформації про її зареєстроване місце проживання, а копії судових рішень та інших документів по справі направлялися відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу, за якою відповідач ніколи не проживала. Внаслідок зазначених процесуальних порушень відповідач не була належним чином повідомлена про дату та час судових засідань в суді першої інстанції та не отримала копії позовної заяви, що, в свою чергу, позбавило її права подати заперечення на позов, подавати докази, давати пояснення суду, а також подати заяву про застосування строків позовної давності.

ВС скасував судові рішення, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди не встановили наявність обставин, щодо яких помилилася позивач під час укладення з відповідачем договору дарування, які саме ці обставини, чи мають вони істотне значення, чи існували на момент укладення цього правочину, а також чи вплинули вони на волевиявлення дарувальника.

Окрім того, ВС роз’яснив, що за змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Разом з тим, створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

ВС вказав, що той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції (постанова від 24.10.2018 у справі № 317/3698/15-ц).

Окрім того, суд касаційної інстанції послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, в якій з метою ефективного гарантування права на справедливий суд Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17 щодо того, що суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування позовної давності.

Джерело: Українське право