Коли йдеться про особливий статус і значення для країни певної території, запровадження обмежень прав власників земельних ділянок не повинно розцінюватися як порушення Конвенції. Але це питання, у разі виникнення спору, суд має оперативно вирішувати.
Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Maляку та інші проти Греції» (№ 78005/11). Прес-реліз оприлюднено на сайті Європейського суду з прав людини.
Громадяни Греції, які були співвласниками земельної ділянки, подали позов до суду для отримання компенсації за обмеження, встановлені державою на їх власність.
Територія, на якій була розташована земельна ділянка, відносилася до категорії археологічного об’єкту, оскільки на ній були руїни мікенської епохи. Органи влади видали власникам ліцензію на розробку кар’єру за певних умов. Втім, до завершення строку дії дозвільного документу класифікацію землі було змінено. Встановлена для території категорія «Зона А» вже передбачала заборони на розробку землі та будь-яке будівництво. То ж фактично ліцензію було скасовано.
Ухвалюючи у цій справі рішення, суд виходив з того, що головне призначення земельної ділянки полягало у землеобробці, а робота кар’єру там була дозволена лише за виняткових обставин. Органи влади не встановили жодних обмежень щодо використання землі для сільськогосподарських цілей і тому позов про відшкодування збитків був відхилений. Таке рішення підтвердили вищі суди.
Тоді греки звернулися до ЄСПЛ. Вони стверджували, що скасування їх ліцензії на експлуатацію кар’єру та віднесення більшої частини їх земельної ділянки до категорії території, яка знаходиться під охороною, порушили їх права власності. Але суд у Страсбурзі не побачив у рішеннях національних судів порушень статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Разом із тим високий суд підтримав скаргу в частині ч. 1 ст. 6 (справедливий судовий розгляд протягом розумного строку) та ст. 13 (ефективний засіб судового захисту) Конвенції, адже провадження у їх справі тривало близько десяти років. Усім одинадцятьом заявникам було призначено спільну компенсацію моральної шкоди у розмірі € 5 тис.
Джерело: ECHR.Ukrainian Aspect