Головний зміст

imagesСлідчий суддя у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрав особі, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та оголошений в розшук, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

 

 

В ухвалі також було зазначено, що питання про застосування обраного щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м'який запобіжний захід може бути розглянуте слідчим суддею у разі його затримання, не пізніше як через сорок вісім годин з часу його доставки.

Особа та його захисник оскаржили зазначену ухвалу, але апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 309 КПК України рішення слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в апеляційному порядку оскарженню не підлягає. А за змістом ч. 1 ст. 309 КПК України в апеляційному порядку може бути оскаржена тільки ухвала слідчого судді про застосування обраного запобіжного заходу.

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду не погодився з такою позицією апеляційного суду, ухвалу суду апеляційної інстанції скасував та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ВС зазначив, що, виходячи зі змісту диспозицій статей 177, 178, 194, 196 КПК України терміни «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу» використовуються як синонімічні (тотожні за своїм правовим значенням).

Так, у ст. 177 КПК України йдеться про мету й підстави застосування запобіжного заходу, а у ст. 178 цього Кодексу - про обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

У ч. 4 ст. 194 КПК України зазначається, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначено у клопотанні; у ч. 5 вказаної норми міститься положення про те, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід.

У ч. 1 ст. 196 цього Кодексу перераховується, які відомості мають міститися в «ухвалі про застосування запобіжного заходу», а у ч. 4 цієї ж норми міститься вимога про зазначення в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дати закінчення цих запобіжних заходів.

ВС дійшов висновку, що чіткого розмежування між поняттями «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу», яке би мало різні процесуальні наслідки, кримінальний процесуальний закон не містить (постанова від 13.12.2018 у справі № 483/1186/16-к).

Джерело: Українське право