Попри те, що громадянин Туреччини все своє життя прожив у Німеччині і мав малолітню дитину від громадянки цієї країни, через вчинення ним низки злочинів органи влади ухвалили рішення про його депортацію.
Європейський суд з прав людини не побачив порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у справі «Джабуджак проти Німеччини» (заява № 18706/16).
Громадянина Туреччини Юнуса Джабуджака, що народився у Німеччині і мав дозвіл на постійне проживання, неодноразово засуджували за злочини, пов’язані з наркотиками. Призначені курси лікування від наркозалежності успіху не мали.
У 2008 році органи влади видали наказ про висилку Джабуджака в Туреччину, який він оскаржував до 2014 року. Врешті адміністративний суд постановив, що органи влади правильно встановили, що він складав небезпеку посилаючись на його часту нездатність пройти лікування його наркозалежності, а також те, що він ймовірно, знову скоїть злочини.
Суд навіть не взяв до уваги той факт, що в Джабуджака народилася дочка від громадянки Німеччини, оскільки вона мешкала з ним лише протягом двох місяців після народження до останнього арешту. Суд також вважав, що Джабуджак не був економічно або соціально інтегрований. Апеляція на це рішення була відхилена. Федеральний конституційний суд також не прийняв його скаргу.
Джабуджак поскаржився на рішення про його висилку до Європейського суду з прав людини, оскільки, на його думку, були порушені права на приватне і сімейне життя, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
ЄСПЛ визнав, що висилка складала втручання в його приватне життя, оскільки він мав відносини зі своєю дочкою, але вирішив, що це втручання було необхідним в демократичному суспільстві, а саме в інтересах безпеки суспільства та запобігання заворушень або злочинів.
У Страсбурзі звернули увагу на те, що заявник мав міцні зв’язки з Німеччиною (бо він там народився і прожив все своє життя), але все одно в нього не було стійкої інтеграції, зокрема, з огляду на відсутність професійної підготовки.
Також ЄСПЛ погодився з позицією уряду, що заявник мав міцні соціальні, культурні та сімейні зв’язки з Туреччиною: він добре володів мовою, був знайомий з умовами життя в Туреччині, попри те, що був там лише двічі дитиною.
З урахуванням серйозності злочинів, вчинених Джабуджаком, а також з огляду на суверенітет держав щодо контролю за місцем проживання іноземців на їх території, ЄСПЛ визнав, що втручання у права підтримувалося відповідними і достатніми підставами. То ж порушення статті 8 Конвенції у справі про висилку Джабуджака не було.
Джерело: ECHR.Ukrainian Aspect