Правомірність обшуку й інших процесуальних дій, проведених у межах кримінального провадження, яке не припинено, підлягає перевірці судом у порядку кримінального судочинства.

Лише у випадку, коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами Кримінального процесуального кодексу України не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятися при розгляді судом кримінальної справи по суті, а кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції.

Виключно в цьому разі можливе оскарження процесуальних дій в порядку адміністративного судочинства з метою реалізації права особи на ефективний засіб юридичного захисту відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до слідчого поліції, у якому просив визнати протиправними його дії щодо проведення обшуку в межах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263  Кримінального кодексу України. Клопотання слідчого задовольнив слідчий суддя та надав дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання та реєстрації позивача, який перебуває у статусі свідка у кримінальному провадженні, з метою відшукання та вилучення речей, що заборонені у вільному обігу, – вогнепальної зброї та бойових припасів.

Попри те, що сам позивач у цій справі не піддається кримінальному переслідуванню, результати обшуку його помешкання можуть мати доказове значення у кримінальній справі, і в разі дослідження та використання відповідних доказів законність обшуку має перевірятися судом за правилами, передбаченими КПК України.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з’ясування судом адміністративної юрисдикції законності проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, яке не припинено, здатне призвести до передчасного вирішення питань, які підлягають розв’язанню судом під час розгляду кримінальної справи по суті. Така ситуація може негативно відбитися на перебігу і результатах кримінального провадження з  погляду виконання його завдань.

Встановлення правомірності/протиправності кримінальної процесуальної дії в порядку адміністративного судочинства означатиме констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням закріпленої у ст. 22 КПК України засади змагальності. Ця засада передбачає надання іншим учасникам процесу можливості під час судового розгляду кримінального провадження взяти участь у дослідженні доказів, висловити свої позиції й аргументи щодо їх оцінки, які були б сприйняті судом і одержали відповідь при прийнятті рішення з цих питань.

З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 802/1335/17-а (провадження № 11-853апп18) можна ознайомитися за посиланням.