Головний зміст

european court human rights oeНебажання дітей підтримувати контакт та спілкуватися з батьком не повинно розцінюватися як абсолют у визначенні їх найкращих інтересів в розумінні Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

 

 

 

Про це нагадав Європейський суд з прав людини у справі «A.V. проти Словенії» (заява № 878/13), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

Нагадаємо, ЄСПЛ призначив € 20 тис. компенсації моральної шкоди батькові, який втратив право на контакт з його трьома дітьми, зокрема, через відмову призначити сімейну терапію і невідповідну роботу органів соціального забезпечення. Таким чином, суд у Страсбурзі фактично покарав державу за втрату дітьми інтересу до батька.

У Страсбурзі виходили з того, що стаття 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вимагає, щоб національні органи влади домагалися справедливого балансу між інтересами дитини та інтересами батьків і що в процесі балансування особливу увагу слід приділяти найкращим інтересам дитини.

І незважаючи на те, що практика ЄСПЛ вимагає врахування поглядів дітей, ці погляди не обов’язково є незмінними, а заперечення дітей, які мають бути наділені належною вагою, не обов’язково достатні для нехтування інтересами батьків, особливо в тому, щоб мати постійний контакт з дитиною.

Зокрема, право дитини висловлювати власні погляди не повинно тлумачитися як надання безумовного права вето дітям без будь-яких інших факторів, що розглядаються, а також проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів. Такі інтереси зазвичай означають, що зв’язки дитини з сім’єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може зашкодити її здоров’ю та розвитку.

ЄСПЛ також нагадав, що, хоча основною метою статті 8 є захист особи від свавілля органів державної влади, існують, крім того, позитивні зобов’язання щодо ефективної «поваги» до сімейного життя. Так, у справах, що стосуються прав контакту одного з батьків, держава, в принципі, зобов’язана вживати заходів з метою возз’єднання батьків зі своїми дітьми та сприяти таким возз’єднанням і, якщо це необхідно, «відновити» сім’ю.

Втім, обов’язок національних органів влади вживати заходів для полегшення контактів не є абсолютним. Це обов’язок засобів, а не результату…