Особа звернулася до суду з вимогами про визнання договору купівлі-продажу недійсним, зобов`язання повернути незаконно отриманий у власність транспортний засіб, скасування державної реєстрації, зобов`язання видати нове свідоцтво про право власності на транспортний засіб.
Позивач зазначала, що у лютому 2016 року у зв`язку з виїздом за межі України, з метою належного зберігання та догляду за своїм автомобілем вона надала нотаріально посвідчену довіреність на право керування транспортним засобом та вчинення відносно нього всіх незаборонених законом правочинів.
Після повернення позивач дізналася, що представник переоформив право власності на автомобіль на себе, шляхом вчинення спочатку передоручення прав щодо розпорядження транспортним засобом іншій особі , який, діючи від її імені, але без її відома, на підставі довіреності, продав належний їй автомобіль за 5 000 грн особі, якій вона надала довіреність.
Позивач покликалась на те, що дії відповідачів прямо заборонені статтею 238 Цивільного кодексу України, крім того, відповідачі вчинили правочин у результаті зловмисної домовленості однієї сторони з другою стороною (стаття 232 ЦК України), що є підставою для визнання його недійсним.
Відповідачі вважали, що під час вчинення правочину, вони діяли відповідно до чинного законодавства та в межах повноважень, зазначених у довіреності.
Представник територіального сервісного центру МВС зазначив, що оскільки представник під час оформлення передоручення передав свої повноваження представника іншій особі, то міг виступати стороною за договором купівлі-продажу транспортного засобу на законних підставах.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд виходив із того, що особа, діючи від імені позивача за довіреністю в порядку передоручення, мав право на укладання будь-яких правочинів щодо розпорядження автомобілем за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд, що відповідає закону та охоплюється обсягом повноважень, зазначених у довіреності. А позивач має право вимоги до відповідачів про отримання грошової суми, яка обумовлена договором купівлі-продажу.
Апеляційний суд не погодився з таким вирішенням спору, позов задовольнив частково, визнав недійсним договір купівлі-продажу автомобіля та зобов`язав передати позивачу автомобіль.
Апеляційний суд дійшов висновку, що представник, діючи на підставі довіреності, вчинив правочин від імені особи, яку він представляв, у своїх інтересах, та внаслідок вчинення цього правочину він набув право власності на автомобіль, належний позивачу.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду не знайшов підстав для скасування рішення апеляційного суду.
Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, що представник повідомив позивача про факт вчинення передоручення щодо повноважень за довіреністю.
Відповідно до пояснень особи, на яку було оформлено передоручення, особа (представник), з яким він перебуває в дружніх та родинних стосунках, запропонував йому видати довіреність з тією метою, що на підставі неї він здійснить продаж спірного автомобіля саме йому, при цьому представник особисто визначив вартість автомобіля в 5 000 грн, які йому не передавав.
ВС нагадав, що частиною третьою статті 238 ЦК України передбачено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 240 ЦК України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.
ВС роз’яснив, що відносини представництва мають особистий характер, а тому первинний представник має сповістити особу, яку представляє, про проведене передоручення і повідомити їй необхідні відомості про особу, якій він передав повноваження. Повідомлення про вчинене передоручення має бути направлено особі, яку представляють, негайно, оскільки особа, яку представляють, якщо вона вважає за необхідне, має право в односторонньому порядку скасувати проведене передоручення. Тому невиконання цього обов`язку представником тягне за собою його відповідальність перед особою, яку представляють, за дії замісника як за свої власні.
Якщо ж представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у своїх власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним. Правило, передбачене частиною третьою статті 238 ЦК України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що, вчиняючи передоручення та не повідомивши про це довірителя, представник мав на меті набуття у власність спірного автомобіля, а тому переслідував особисту мету, діяв не в інтересах довірителя, чим порушив права позивача.
В свою чергу особі, на яку було оформлено довіреність в порядку передоручення, були відомі наміри представника , а тому, вчиняючи від імені позивача договір купівлі-продажу, він діяв не в інтересах особи, яку він представляє, а в інтересах відповідача (представника), що є підставою для визнання правочину недійсним (постанова від 16.05.2019 у справі № 401/2995/16-ц).