До ліквідаційної маси банкрута фізичної особи – підприємця не входять квартири, які перебувають в обтяженні на підставі договорів іпотеки, що були укладені між банком та фізичною особою, а не ФОП.

У справі № 922/4404/15 про банкрутство ФОП Довгаль В.В. ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до місцевого господарського суду із заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу нерухомого майна (квартири) банкрута і договору купівлі-продажу цього майна.

Справа розглядалася неодноразово.

За результатами нового розгляду справи місцевий господарський суд ухвалою від 8 листопада 2018 року задовольнив заяву банку, мотивуючи своє рішення тим, що ліквідатором з порушенням вимог статей 49, 90 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон про банкрутство) передано на продаж у межах справи про банкрутство майно фізичної особи Довгаль В.В., яке є предметом забезпечення зобов’язань за договором споживчого кредитування на придбання житлової нерухомості і, відповідно, не пов’язане  зі здійсненням боржником підприємницької діяльності.

Постановою апеляційного господарського суду ухвалу місцевого господарського суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви банку з посиланням на те, що матеріалами справи підтверджується обставина використання придбаного Довгаль В.В. нерухомого майна (квартири) у підприємницькій діяльності боржника (з метою отримання прибутку).

З таким висновком суду апеляційної інстанції КГС ВС не погодився з огляду на таке.

Системний аналіз положень статей 90, 91 Закону про банкрутство дозволяє зробити висновок про те, що законодавцем унеможливлюється задоволення вимог кредитора-заставодержателя за вимогами, не пов’язаними з підприємницькою діяльністю, та включення до ліквідаційної маси і реалізація ліквідатором предметів застави (іпотеки) за зобов’язаннями, не пов’язаними з підприємницькою діяльністю. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/458/14.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між ПАТ «УкрСиббанк» та фізичною особою Довгаль В.В. було укладено договір споживчого кредитування, цільовим призначенням якого є особисті потреби позичальника, а саме кредит на придбання житлової нерухомості, який згодом був забезпечений іпотекою нерухомого майна – спірною квартирою.

Надавши оцінку укладеному кредитному договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що громадянка Довгаль В.В. такий договір уклала саме як фізична особа для задоволення власних потреб (споживчий кредит), а не як ФОП для здійснення підприємницької діяльності.

Отже, оскільки передана в іпотеку квартира перебуває під обтяженням для забезпечення виконання зобов'язань Довгаль В.В. як фізичної особи перед банком, то зазначене нерухоме майно не може бути використане для погашення заборгованості, яка виникла у зв'язку з господарською діяльністю ФОП, і на це майно не може бути звернуто стягнення на погашення будь-якої іншої заборгованості, крім тієї, яке воно забезпечує.

Тобто до ліквідаційної маси банкрута ФОП не входять спірні квартири, які перебувають під обтяженням на підставі договорів іпотеки згідно з договорами, що були укладені між банком та фізичною особою, а не ФОП. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у справі №  6-210цс14 від 21 січня 2015 року.

З огляду на викладене КГС ВС погодився з правомірним та обґрунтованим висновком суду першої інстанції про незаконне включення ліквідатором ФОП Довгаль В.В. спірної квартири до ліквідаційної маси банкрута та продажу її на аукціоні всупереч положенням ч. 8 ст. 90 Закону про банкрутство, у зв’язку з чим постановою від 4 червня 2019 року касаційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задовольнив, постанову апеляційного господарського суду скасував, а ухвалу місцевого господарського суду залишив у силі.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 4 червня 2019 року у справі № 922/4404/15 можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/82294244.