Головний зміст

european court human rights oeП’ять громадян Іспанії були засуджені судами Франції до позбавлення волі за злочини, пов’язані з терористичними організаціями. Згодом в Іспанії вони також були засуджені до максимальних 30 років ув’язнення, але за злочини, вчинені до тих, за які вони вже відбули покарання у Франції.

 

 

Засуджені вимагали, аби терміни ув’язнення, які вони відбули у Франції, були враховані під час визначення  покарання в Іспанії. Але ці запити були відхилені національними судами. У грудні 2014 року набрав чинності закон про визнання кримінальних судових рішень в межах ЄС, який виключив узгодження вироків, винесеними в іншій країні з метою визначення максимальної тривалості терміну тюремного ув’язнення.

Тоді вони звернулися до ЄСПЛ. Посилаючись на ст. 7§1 (відсутність покарання без закону) та статтю 5 §1 (право на свободу та безпеку) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вони зауважили що суди використали новий закон, який набув чинності після їх засудження і суди використали нове прецедентне право із зворотною силою, чим були подовжені терміни до тюремного ув’язнення .

У рішенні у справі «Агірре Лете проти Іспанії» та чотири інші заяви (№ 29068/17 35242/17, 30460/17, 43543/17 та 43614/17) Європейський суд з прав людини одноголосно оголосив заяви неприйнятними.

Суд звернув увагу на те, що в рішеннях, прийнятих національними судами Іспанії, не був змінений максимальний термін ув’язнення (зберігався тридцятирічний термін ув’язнення для кожного з заявників). У ЄСПЛ зауважили, що законодавство Іспанії не враховувало терміни ув’язнення, які засуджені вже відбули у Франції.

З огляду на те, що оскаржувані рішення, про які йде мова, не призвели до жодних змін у вироках, терміни ув’язнення неможливо вважати непередбачуваними або недозволеними законом для цілей Конвенції.

Джерело