Між товариствами виник господарський спір щодо невиконання зобов`язань за договором на виконання робіт.

Так, замовник звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з товариства суми попередньої оплати та штрафу. В свою чергу товариство подало зустрічний позов про стягнення боргу за фактично виконані роботи за договором.

Позивач за первісним позовом зазначав, що товариство не виконало свої договірні зобов`язання та покликався, зокрема, на те, що реалізував право замовника відмовитись від договору підряду за наявності порушення відповідачем строків виконання робіт та поставки обладнання. 

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову за недоведеністю обґрунтованості позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість зустрічного позову та стягнув із товариства-замовника борг за договором на виконання робіт. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що роботи були завершені виконавцем, а жодних претензій щодо їх обсягу або якості у замовника не було. Замовником не доведено обставин невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором, ним отримано акти виконаних робіт, не підписано їх у встановлений договором строк та не надано обґрунтованих заперечень щодо підписання актів.

Верховний Суд погодився із рішенням суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України).

КГС зауважив, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором. Та відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Тому замовник, який в порушення вимог статті 882 Цивільного кодексу України безпідставно (невмотивовано) відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов`язку оплатити роботи.

Також суд касаційної інстанції відхилив покликання скаржника на відмову від договору підряду у зв’язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт та поставки обладнання. 
Так, згідно з частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4 статті 849 цього Кодексу).
ВС зазначив, що замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежено.
Проте, така відмова замовника від договору підряду, яка за своєю суттю є одностороннім правочином, може бути вчинена до моменту завершення виконання підрядником робіт та з зазначенням відповідних правових підстав.

А у цій справі судами встановлено, що на час направлення замовником претензії, яка містила повідомлення про відмову від договору, роботи за договором були завершені виконавцем, а жодних претензій щодо їх обсягу або якості не заявлено (постанова від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18).

Джерело: Українське право