Позивач проходив службу в органах Національної поліції. Під час виконання службових обов’язків він тимчасово втратив працездатність. Комісія ГУ Нацполіції склала акт розслідування нещасного випадку форми Н-5*, а начальник ГУ Нацполіції затвердив акт № 6 про нещасний випадок невиробничого характеру.

Відповідно до зазначених документів, подія, яка трапилася із позивачем, не є нещасним випадком  відповідно до пункту 2.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346.

Вважаючи такі акти протиправними, позивач звернувся до суду з вимогою скасувати їх та зобов'язати ГУ Нацполіції скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* та акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1* із зазначенням у них, що нещасний випадок стався в період проходження служби і пов'язаний з виконанням службових обов'язків, та взяти зазначений випадок на облік.

Полтавський окружний адміністративний суд частково задовольнив позовні вимоги, а Другий апеляційний адміністративний суд це рішення скасував і закрив провадження у справі, зазначивши, що справи про оскарження актів розслідування нещасних випадків підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки такі спори стосуються здоров'я фізичної особи, що є її особистим немайновим правом, права на відшкодування шкоди внаслідок настання нещасного випадку, або виникають із трудових правовідносин.

Проте Велика Палата Верховного Суду не погодилася з висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ і цей адміністративний позов подав до ГУ Нацполіції, тобто до суб’єкта владних повноважень, зокрема, щодо скасування спірних актів. Зазначені акти затверджені начальником ГУ Нацполіції, а до складу Комісії входять атестовані працівники поліції цього ж ГУ Нацполіції, що свідчить про прийняття спірних актів саме суб’єктом владних повноважень.

За викладених обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори, пов’язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й оскарження акта про нещасний випадок під час проходження публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 1640/3010/18 (провадження № 11-463апп19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/82998191.