Головний зміст

european court human rights oeПовне позбавлення особи правоздатності повинне бути обґрунтоване психічним розладом такого типу або ступеня, який відповідає такому заходу.

 

 

 

 

 

На це звернув увагу Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Ніколян проти Вірменії» (заява № 74438/14) , передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Гурен Ніколян подав до суду заяву про розлучення та виселення своєї дружини стверджуючи, що їх конфліктні стосунки зробили спільне проживання нестерпним. Проте національні суди не розглядали його позов, оскільки після подання цього позову він був визнаний неправоздатним на підставі провадження, відкритого його дружиною та сином.

Рішення суду грунтувалося на висновку психіатра, заявах дружини, сусідів та співробітника місцевої поліції  про надто підозрілу, дискусійну та часом агресивну та абсурдну поведінку чоловіка. Син Ніколяна, який був призначений опікуном, подав запит про припинення шлюборозлучного процесу та провадження про виселення. Суд задовольнив це клопотання на підставі того, що національне законодавство уповноважило опікуна відмовитися від позовних вимог особи, позбавленої правоздатності.

Г.Ніколян, який мав конфлікт також і з сином, звернувся до місцевого органу опіки з проханням взяти до уваги його думку під час призначення опікуна, але безрезультатно. Він продовжував оскаржувати рішення про опіку в судах і касаційний суд, з урахуванням тверджень заявника про конфлікт інтересів та регулярні суперечки з його сином, повернув справу на розгляд суду.

Також Ніколян намагався відновити свою правоздатність (подавав запити до міністра охорони здоров’я, психіатричної лікарні, судів). Але як особі, позбавленій правоздатності, законодавство не дозволяло відкривати провадження.

Тоді він звернувся до Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 6 §1(право на справедливий судовий розгляд/доступ до суду) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Ніколян стверджував, що після того, як він був визнаний неправоздатним, він не мав право продовжити в національних судах шлюборозлучний процес та провадження про виселення або подати заяву про судовий перегляд його правоздатності. Також він стведжував про порушення його права на повагу до приватного життя відповідно до ст. 8 Конвенції.

У Страсбурзі зауважили, що заявник не міг подати заяву про розлучення та вимогу виселення  своєї дружини, а також не міг вимагати відновлення його правоздатності в суді, оскільки законодавство Вірменії встановило повну заборону безпосереднього доступу до судів для осіб, визнаних неправоздатними. Таку ситуацію погіршив той факт, що органи влади призначили сина заявника його законним опікуном незважаючи на те, що вони мали конфліктні стосунки.

Крім того, рішення, яке позбавляло заявника правоздатності, покладалося лише на один застарілий висновок психіатра без ретельного аналізу рівня його психічного розладу або врахування того, що він раніше не мав такого захворювання.

Суд повторив, що рішення національних органів влади про позбавлення будь-якої особи правоздатності повинне грунтуватися на ретельній перевірці з огляду на серйозні наслідки для приватного життя цієї особи. А повне позбавлення особи правоздатності повинне бути обґрунтоване психічним розладом такого «типу або ступеня», який гарантує такий захід.

Суд дійшов висновку, що позбавлення Ніколяна правоздатності було непропорційним  будь-які переслідуваній законній меті. Тому його право на повагу до приватного життя було обмежене більше, ніж це було необхідним в рамках статті 8 Конвенції. А відсутність доступу до суду в шлюборозлучному процесі та провадженні про виселення і відсутність можливості вимагати відновлення його правоздатності також порушили статтю 6§1 Ковенції. З урахуванням цього суд постановив, що Вірменія має виплатити Г.Ніколяну 7,8 тис. євро відшкодування моральної шкоди.