Дія положень Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо визначення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року (згідно із п. 2 Прикінцевих положень цього Закону).

Таку правову позицію сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, переглянувши в касаційному порядку справу за позовом пенсіонера, який отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробного складу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Суть спору полягає в тому, що з 1 березня 2017 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача відповідно до п. 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (затверджений постановою КМУ від 21 липня 1992 року № 418, у редакції постанови КМУ від 9 серпня 2005 року № 713) та обрахував загальний розмір його пенсії в сумі 73298,40 грн. Проте розмір пенсії з обмеженнями, передбаченими ч. 3 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач визначив у сумі 33016,93 грн. У зв’язку з відрахуваннями в період роботи, згідно з положеннями ч. 4 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до виплати позивачеві нараховано 25023,48 грн.

Позивач просив визнати неправомірними дії відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті йому щомісячного пенсійного забезпечення, зобов’язати відповідача з 1 березня 2017 року (з часу проведення перерахунку пенсії) здійснювати згідно із законодавством України його щомісячне пенсійне забезпечення у повному обсязі без обмежень граничного розміру пенсії.

Суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову було відмовлено, вимоги позивача задовольнив частково: визнав дії департаменту ПФУ неправомірними, зобов’язав з 1 березня 2017 року здійснити нарахування та виплату щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій з урахуванням проведених виплат. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що право позивача на нарахування пенсії без її обмеження є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов’язань.

Верховний Суд, погодившись із рішенням апеляційного суду, вказав на таке.

Відповідно до положень законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакціях, чинних на час спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 грн.

Зазначені норми введено Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з п. 2 Прикінцевих положень цього Закону дія його положень щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Отже, оскільки позивач отримував пенсію з 2011 року, тобто до 1 січня 2016 року, тому дія положень зазначеного Закону щодо визначення максимального розміру пенсії до нього не застосовується.

Водночас Верховний Суд встановив, що позивач станом на час спірних правовідносин працював, тому пенсія йому має виплачуватись із застосуванням положень ч. 4 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме – тимчасово, по 31 грудня 2017 року, у період роботи особи на посадах/роботах пенсії, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру. Зазначена норма не скасована і на час спірних правовідносин має чинність, неконституційною не визнавалась, а тому її належить застосовувати у цьому спорі.

За таких обставин правильним є висновок суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Постанова Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 360/1428/17 (адміністративне провадження № К/9901/17860/18) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/85613267.