Новини
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 967
Сьогодні Київський районний суд м. Одеси розгляне питання про обрання запобіжного заходу директору ДВНЗ «Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу» підозрюваній в службовій недбалості (ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України).
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 2801
Ухвали слідчих суддів, постановлені в порядку статей 28, 114 КПК України, відповідно до положень ст. 309 цього Кодексу окремому апеляційному оскарженню не підлягають.
Такий висновок зробила Друга судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду. Цією ухвалою прокурору було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його скаргою на ухвалу слідчого судді місцевого суду.
Слідчий суддя ухвалою частково задовольнив клопотання адвоката особи і встановив одномісячний строк з дня проголошення ухвали для закінчення проведення досудового розслідування та для прийняття прокурором одного з передбачених ч. 1 ст. 283 КПК України процесуальних рішень у кримінальному провадженні за підозрою особи у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), ч. 2 ст. 366 (службове підроблення) КК України.
У касаційній скарзі прокурор просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Він зазначив, що відмова у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема щодо забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, в цьому випадку – ухвали слідчого судді, яка не передбачена кримінальним процесуальним законом.
ККС ВС залишив без задоволення цю скаргу з огляду на таке.
Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України. І цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає. Постановлена в цьому провадженні ухвала слідчого судді, якою частково задоволено клопотання захисника про встановлення строку досудового розслідування і зобов’язання виконання процесуальних дій, до вказаного переліку не входить.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження. Отже, суддя апеляційного суду, дотримуючись вимог ч. 3 ст. 307, ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК України, правильно встановив, що оспорювана ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в порядку апеляційної процедури, та обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, належним чином умотивувавши своє рішення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвала слідчого судді була постановлена на підставі статей 3, 28, 114 КПК України. Відповідно до положень п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя − суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Частина 2 ст. 28 КПК України встановлює загальне правило, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження − суд. Водночас ч. 6 ст. 28 КПК України містить спеціальну норму, за якою підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.
Така норма кореспондує із положеннями частин 1, 2 ст. 114 КПК України, які передбачають, що для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого КПК України, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
Отже, передбачений ч. 2 ст. 28 КПК України обов’язок слідчого судді стежити за дотриманням розумного строку при розгляді питань, віднесених до його компетенції, не виключає можливості розгляду ним клопотань, поданих на підставі ч. 6 ст. 28 цього Кодексу, та встановлення для сторін кримінального провадження процесуальних строків відповідно до положень ст. 114 КПК України.
Детальніше з текстом постанови у справі № 757/37346/18-к (провадження № 51‑1329кмп19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/85033376.
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 1050
Вирішуючи питання про конфіскацію транспортного засобу, що перевозив контрабанду, національні органи повинні досягти справедливого балансу між захистом власності та вимогами суспільного інтересу.
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 1004
Позивачі звернулися до суду з вимогою про скасування арешту належного їм нерухомого майна, який було накладено постановою прокуратури в межах кримінального провадження за обвинуваченням особи, якій спірна квартира не належить.
Місцевий суд задовольнив позов, а суд апеляційної інстанції скасував це рішення і закрив провадження у справі, зазначивши, що питання зняття арешту, накладеного в межах кримінального провадження, повинно вирішуватися в порядку КПК України і не може бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вирішуючи питання юрисдикційної належності спору, Велика Палата Верховного Суду виходила з таких міркувань. У межах кримінальної справи позивачі не набували процесуального становища підозрюваних, обвинувачених, а як власники майна чинним на той час КПК України 1960 року не були наділені процесуальним правом ініціювати питання про звільнення його з-під арешту.
З огляду на викладене, а також на втрату чинності КПК України 1960 року, тривалий час після закриття справи, істотні організаційні та кадрові зміни, що відбулися у правоохоронних органах, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вирішення питання про припинення втручання у право власності позивачів шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року очевидно не буде ефективним способом захисту порушеного права.
Також Суд зазначив, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають із цивільних правовідносин та відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. Натомість вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19).
Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження №14-479цс19) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85743705.
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 1505
Сьогодні, 10 грудня 2019 року, керівник апарату суду Світлата Федак та старший судовий розпорядник Євген Коршунов провели навчальні збори для працівників апарату суду.
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 1095
9 грудня 2019 року, Київський районний суд м. Одеси розглянув клопотання про зміну запобіжного заходу відносно директора дитячого оздоровчо-спортивного комплексу «Вікторія».