Головний зміст

borshev
Свої пропозиції щодо комплексного внесення змін до ст.ст.197, 315, 331 КПК України (щодо надання повноважень слідчому судді у виключних випадках на стадії закінчення досудового розслідування і судового провадження в першій інстанції вирішувати питання продовження строків раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного щодо підозрюваного, обвинуваченого) надав суддя Київського районного суду м. Одеси Ігор Борщов.
 
 
 
 
 
 
Для розуміння про що йдеться пропоную згадати деякі норми КПК України.
Відповідно до ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
 
 
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід обраний щодо обвинуваченого. За відсутністю зазначених клопотань сторін кримінального провадження, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
 
 
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити,скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовжуваного строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під ватою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
 
 
Судова практика щодо виконання наведених норм свідчить про наявність істотних проблем, які потребують подолання через вдосконалення КПК України шляхом внесення до нього запропонованих нижче змін.
Тому я, як учасник громадської організації «Асоціація слідчих суддів України» пропоную для обговорення серед юридичного середовища деякі проблеми. 
 
 
Так, систематично трапляються випадки, коли суд першої інстанції через різноманітні об’єктивні причини до спливу строку раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного щодо підозрюваного, обвинуваченого, фізично не може розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
 
 
Наприклад, коли обвинувальний акт надходить до суду за кілька днів, а навіть, годин, до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді про запобіжний захід. 
 
 
За час, який залишився суду, необхідно провести автоматичний розподіл справи, визначити колегію суддів чи суддю, передати справу головуючому. На це витрачається від однієї до двох діб.
 
 
 Головуючий, отримавши справу, протягом п’яти діб з часу надходження справи до суду повинен вивчити обвинувальний акт з додатками, призначити підготовче судове засідання ще на кілька днів або й тижнів вперед, тому що необхідно сповістити сторони мінімум за три доби до дати судового засідання.
А обвинувальний акт щодо особи, відносно якої обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчується через два-три дні або кілька годин.
 
 
Що в такому випадку робити головуючому?
 
 
На практиці, головуючий, особливо в резонансних справах, в спішному порядку, навіть, після закінчення робочого дня, збирає сторони по телефону, в кращому випадку, на завтра, умовляючи сторони скасувати інші справи.
 
 
Чи відповідають дії головуючого в згаданому випадку вимогам процесуального законодавства? Навіщо штучно створювати обставини для використання їх сторонами, щоб, наприклад, заявити відвід судді за його, скажімо, іншу зацікавленість, або оскаржити остаточне судове рішення?
 
 
Чи може вирішити вказану ситуацію слідчий суддя?
 
 
Так, я переконаний, може. Досвіду слідчого судді вистачить оперативно розглянути питання доцільності подальшого тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою. Але для цього пропоную відповідні зміни.
 
 
Інша ситуація, коли суддя, який в суді першої інстанції здійснює кримінальне провадження одноособово, або який входить до складу колегії суддів, перебуває на тривалому амбулаторному чи стаціонарному лікуванні, або відрядженні, або щорічній відпустці, або коли у судді закінчився п’ятирічний строк повноважень і суддю ще не обрано безстроково, або коли суддю тимчасово відсторонили від посади, коли не сформовано суд присяжних тощо.
Хто може в описаних виключних випадках замінити головуючого? 
 
 
Звісно, слідчий суддя, але для цього необхідно на законодавчому рівні надати йому такі повноваження.
На практиці, судді відкликаються з відпустки, тому далеко на відпочинок їхати не можна, на один день перестають хворіти, бо судді взагалі не можна хворіти, щоб своєчасно розглянути питання доцільності подальшого тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
 
 
Наступний приклад, коли суд після призначення кримінального провадження до судового розгляду не може через описані вище та інші випадки відкрити судове засідання. 
 
 
В таких, не передбачених КПК України випадках, вирішити питання про продовження строку раніше обраного заходу забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого, без шкоди для дотримання прав учасників судового провадження та цілям і завданням КПК України, зазвичай, може слідчий суддя, повноваження якого обмежені лише стадією досудового розслідування.
 
 
Тому для подолання описаних перешкод пропоную у виключних випадках  на стадії закінчення досудового розслідування і на стадії судового провадження в першій інстанції надати слідчому судді повноваження вирішувати питання продовження строків дії раніше обраного заходу забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжного заходу, обраного щодо підозрюваного і обвинуваченого.
 
 
Наведені пропозиції були обговорені серед членів ГО «Асоціація слідчих суддів України» і були підтримані.
 
 
Пропонується внести наступні зміни:
 
 
а) до ст.197 КПК України:
у частині 3 слова: «в межах строку досудового розслідування» виключити,
доповнити частиною 4 такого змісту: «4. Питання доцільності подальшого тримання під вартою відповідно до частини третьої статті 315 і частини третьої статті 331 КПК України вирішує слідчий суддя за клопотанням прокурора із дотриманням правил підсудності  у випадках,  коли в межах двох місяців з дня застосування слідчим суддею або судом до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, в провадженні якого перебуває обвинувальний акт, або який призначив судовий розгляд, з об’єктивних причин не може вийти до судового засідання у тому ж складі суду».
 
 
б) Частину 3 статті 315 КПК України викласти в новій редакції: 
«3. Під час підготовчого судового засідання суд, а у виключних випадках, передбачених цим Кодексом – слідчий суддя, за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження або продовжити строк їх дії, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим».
 
 
При цьому слід зазначити, що КПК України передбачає можливість продовження строку дії раніше обраного заходу забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо підозрюваного і обвинуваченого, як під час досудового розслідування кримінального правопорушення так і під час судового розгляду. Разом з тим на стадії підготовчого провадження через очевидну прогалину в Кодексі суд позбавлений можливості вирішити питання про продовження строку дії раніше обраного заходу забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого, що є нелогічним. Цю прогалину в законодавстві необхідно усунути через внесення змін до ч.3 ст.315 КПК України шляхом доповнення першого речення цієї статті після слів «кримінального провадження» словами «або продовжити строк їх дії,».
 
 
в) Друге речення частини 3 статті 331 КПК України після слів: «За наслідками розгляду питання суд» доповнити словами «, а у виключних випадках, передбачених цим Кодексом – слідчий суддя,»
 
 
Порівняльна таблиця змін
 
 
Чинна редакція Редакція після змін
Стаття 197. Строк дії ухвали про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою
1. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
 
 
2. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
 
 
3. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
 
 
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
 
 
 
Стаття 197. Строк дії ухвали про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою
1. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
2. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
3. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в порядку, передбаченому цим Кодексом.
 
 
Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
 
 
4. Питання доцільності подальшого тримання під вартою відповідно до частини третьої статті 315 і частини третьої статті 331 КПК України вирішує слідчий суддя за клопотанням прокурора із дотриманням правил підсудності  у випадках,  коли в межах двох місяців з дня застосування слідчим суддею або судом до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, в провадженні якого перебуває обвинувальний акт, або який призначив судовий розгляд, з об’єктивних причин не може вийти до судового засідання у тому ж складі суду.
 
 
Стаття 315. Вирішення питань, пов’язаних з підготовкою до судового розгляду
 
 
3. Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
 
 
Стаття 315. Вирішення питань, пов’язаних з підготовкою до судового розгляду 
3. Під час підготовчого судового засідання суд, а у виключних випадках, передбачених цим Кодексом – слідчий суддя, за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження або продовжити строк їх дії, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
 
 
 
Стаття 331. Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді 
3. Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення.
 
 
Стаття 331. Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді.
3. Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд, а у виключних випадках, передбачених цим Кодексом – слідчий суддя, своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення.